ВСУ зробив висновок про визнання договору іпотеки спільного майна подружжя недійсним

Верховний Суд України дійшов висновку, що висновок одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому випадку, якщо судом буде встановлено, що той з подружжя, хто уклав договір щодо загального майна, і третя особа - контрагент за таким договором, - діяли недобросовісно, ​​зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, і той з подружжя, який укладає договір, не отримав згоду другого з подружжя. Про це йдеться в Постанові Судової палати в цивільних справах ВСУ від 30 березня 2016 року № 6-533цс16.

Так, за змістом ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу, і, зокрема, коли зміст угоди суперечить Цивільному кодексу України (ЦК), іншим актам цивільного законодавства.

Отже, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог про відповідність змісту правочину ЦК та іншим актам цивільного законодавства саме на момент вчинення правочину.

За змістом ст. 60 СК, набуте подружжям за час шлюбу належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, якщо не доведено протилежне.

За змістом статей 572, 575 ЦК, іпотека є видом забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Відповідно до ст. 578 ГК і ст. 6 Закону «Про іпотеку» майно, що перебуває у спільній власності, може бути передано в заставу (іпотеку) тільки за згодою всіх співвласників.

Така згода за своєю правовою природою є одностороннім правочином. Згідно ч. 1 ст. 219 ГК, в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним.

Разом з тим відсутність такої згоди саме по собі не може бути підставою для визнання договору, укладеного одним з подружжя без згоди другого з подружжя, недійсним.

Так, п. 6 ст. 3 ГК до основ цивільного законодавства віднесена також сумлінність.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ГК і ч. 2 ст. 65 СК при укладенні одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

З повним текстом судового рішення можна ознайомитися за посиланням.

Джерело: http://sud.ua/