Судова практика: чи можна змінити підсудність для перегляду програної справи

У 2017 році один скляний завод подав до Господарського суду позов проти Фонду держмайна України з метою визнати недійсним договір про продовження термінів оренди землі. Позивач програв перші дві інстанції і подав касаційну скаргу.

У касації, серед іншого, позивач заявив, що ще в 2016 році інший Госпсуд почав виробництво з питань банкрутства заводу. Тому даний спір підлягає розгляду в рамках справи про банкрутство, а не в окремому провадженні, яке ніяк не пов'язане з процедурою банкрутства.

ВГСУ погодився з тим, що даний спір слід було б розглядати в рамках процедури банкрутства. Зокрема, відповідно до ч. 4 ст. 10 Закону про банкрутство зазначено: суд, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, приймає рішення з усіх майнових спорів з вимогами до боржника, в тому числі спорів про визнання недійсними будь-яких угод, укладених боржником.

Також, згідно з ч. 9 ст. 16 ГПК (виключна підсудність), суперечки з майновими вимогами до боржника, щодо якого порушено справу про банкрутство, розглядає той госпсуд, в провадженні якого знаходиться соотвтствующее справу.

При цьому, ВГСУ все одно відмовив у задоволенні касаційної скарги, пославшись на рішення Європейського суду з прав людини і принцип остаточності судового рішення.

Так, у справі «Пономарьов проти України» і в справі «Рябих проти Російської Федерації» ЄСПЛ вказав, що одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

Цей принцип говорить, що ніяка зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов'язкового рішення суду (апеляційного) тільки тому, що сторона хоче домогтися нового слухання і нового рішення у справі.

Повноваження вищих судів, щодо перегляду справ повинні реалізовуватися для виправлення фундаментальних судових помилок і недоліків судочинства, а не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд касаційним судом справи не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду справи.

Детальніше: http://sud.ua/