Практика Верховного Суду в проведенні торгів іпотечного майна

Обгрунтовуючи свою позицію і усуваючи різночитання в реалізації норм матеріального права, ВСУ виходив з таких положень законодавства. Згідно із законом «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право отримати задоволення своїх вимог через звернення стягнення на предмет іпотеки (частини 1 і 3 ст. 33). Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з положеннями договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

За змістом ст. 41 згаданого закону, реалізація предмета іпотеки, на який звернено стягнення за рішенням суду, проводиться шляхом продажу на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом «Про виконавче провадження», і на підставі його положень. Його гол. 4 визначає загальний порядок звернення стягнення на майно боржника. Згідно ч. 1 ст. 52, звернення стягнення виражається в арешті майна, його вилучення і примусової реалізації. Ст. 54 того ж Закону в ч. 8 визначає особливості звернення стягнення саме на заставне майно, яке має відбуватися з урахуванням положень Закону «Про іпотеку».

За змістом цих статей ВСУ зробив висновок, що для застосування Закону «Про іпотеку» до спірних правовідносин необхідно звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто його арешт, вилучення та примусова реалізація в розумінні ст. 52 Закону «Про виконавче провадження». Таким чином, положення закону допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без наявності відповідного рішення в межах стягнення коштів на користь іпотекодержателя.

Якщо за судовим рішенням з відповідача стягнуто кредитна заборгованість, то суд не може змінити спосіб виконання рішення і звернути стягнення на предмет іпотеки, оскільки рішення суду повинно виконуватися за рахунок всього майна, належного боржнику. Разом з тим примусове стягнення коштів з боржника в першочерговому порядку звертається на кошти, рухоме майно, а при його відсутності - на об'єкти нерухомості. Згідно ст. 54 Закону «Про виконавче провадження», звернення стягнення допускається згідно з виконавчими документами для задоволення вимог заставодержателя. Цивільний кодекс України визначає іпотеку як окремий вид застави (ст. 575), і стягнення для задоволення вимог іпотекодержателя може бути звернено на іпотечне майно.

Державний виконавець, на підставі норм згаданого закону, може передати предмет іпотеки на реалізацію в процесі примусового виконання судових рішень про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості за забезпеченими іпотекою зобов'язаннями за таких умов: у боржника відсутнє інше майно, на яке можна звернути стягнення відповідно до черговості; у нього є заборгованість тільки перед іпотекодержателем; при реалізації майна дотримуються вимоги до порядку реалізації, що містяться в Законі «Про іпотеку».

Джерело: http://sud.ua/