Перше рішення Верховного Суду у спорах з фіскальною службою: фіктивний контрагент

16 січня 2018 року Верховний Суд прийняв одне з перших своїх рішень з податкових спорів між платниками та фіскальною службою. Адвокати не в захваті.

Платник уклав зі своїм контрагентом ряд договорів на надання певних послуг. Витрати на отримані послуги вплинули на розмір податку на прибуток в сторону його зменшення і податкового кредиту з ПДВ у бік його збільшення. На підтвердження отриманих послуг Платник надав податковому органу і суду такі первинні документи: акти виконаних робіт та податкові накладні.

Однак контролюючий орган послався на матеріали розслідування кримінальної справи проти директора і засновника контрагента по його обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 205 КК України, - фіктивне підприємництво. Згідно з протоколом допиту директора контрагента, він не має фактичного відношення до діяльності «свого» підприємства, функції керівника не виконує. Висновки почеркознавчої експертизи показали, що первинні документи підписані не номінальним директором, а невстановленою особою. Крім того, вироком районного суду директор контрагента визнаний винним в скоєнні злочину, передбаченого ст. 205 КК України.

В результаті, фіскальна служба не визнала витрати Платника і його право на податковий кредит з ПДВ, після чого були винесені податкові повідомлення-рішення про нарахування податків і штрафів.

Перші дві судові інстанції підтримали фіскальну службу, посилаючись на фіктивність контрагента, встановлену вироком суду. Верховний Суд розглянув цю справу в попередньому судовому засіданні і залишив касаційну скаргу Підприємства без задоволення, а рішення судів - без змін.

Суд детально не аргументував свої висновки, позначивши лише, що він згоден з висновками судів попередніх інстанцій, які встановили, що всі первинні документи контрагента Позивача є неналежними. Адже вони підписані особою, яка хоч і значилося засновником і директором контрагента, але фактично ніякого відношення до зазначеного підприємства не має. Це було встановлено в рамках розслідування кримінальної справи за ст. 205 КК України.

У підсумку, Верховний Суд вказав, що статус фіктивного підприємства несумісний з легальної підприємницької діяльністю. А господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть при наявності формально підтверджуючих документів бухгалтерського обліку.

Насправді, це не нова позиція суду, а давно усталена практика Верховного Суду України та Вищого адмінсуду. Сам Суд у своєму рішенні посилається на аналогічну правову позицію Верховного Суду України, викладену в ухвалі від 1 грудня 2015 року.

Але в цьому-то і одна з проблем даного рішення Верховного Суду. Податкові юристи, як виявилося, сподівалися, що новий Суд відійде від звичних висновків про статус фіктивного підприємства і оголосить, що необхідно досліджувати реальність / нереальність господарської операції, а не підписи на документах і свідчення директора контрагента. Тим більше, що Верховний Суд у своєму рішенні послався лише на матеріали кримінального провадження, навіть не згадавши про існування вироку по директору контрагента.

З іншого боку, хіба реальність операції - достатня умова, щоб визнати витрати і податковий кредит правомочними, при тому, що первинні документи недійсні і на них не можна посилатися. Звідки тоді взяти суму договору і, відповідно, витрат платника.

Детальніше: http://sud.ua/ru/news/sud-info/113970...