Сьогодні на вітчизняному ринку переважно розвивається некласична модель роботи факторингових компаній: купівля проблемних або непрацюючих кредитів для їх подальшого стягнення, тобто, колекторська діяльність.
Такі компанії купують заборгованість позичальників у ФГВФО, банків і фінансових компаній, які займаються мікрокредитуванням. Водночас факторинг дозволяє продавцеві, який поставив товар і не отримав оплату, передати право вимоги до боржника за договором поставки факторингової компанії, тим самим вирішуючи свою проблему з недоотриманими коштами.
Торговий факторинг дозволяє бізнесу розширити доступ до фінансових ресурсів, компаніям пропонувати клієнтам вигідні умови оплати (товарний кредит), підвищити обсяги продажів, ліквідність балансу, прискорити оборотність активів, поповнити оборотний капітал і уникнути касових розривів.
Регулювання ринку факторингу має дві цілі:
Національний банк планує:
Що потрібно від установ. Дотримання вимог щодо мінімального розміру власного капіталу, надання звітності за оновленими стандартами, дотримання вимог щодо прозорості структури власності та бездоганної ділової репутації власників та керівників компанії, надання реалістичного бізнес-плану, дотримання вимог щодо захисту прав споживачів.
Контроль за дотриманням правил ринкової поведінки при стягненні проблемної заборгованості Національний банк вважає за доцільне дозволити продавати права вимоги за договорами про надання фінансових послуг тільки на користь інших фінансових установ і вести реєстр колекторських компаній, що працюють за договором комісії/доручення.
Факторингові компанії, як і інші кредитодавці або колектори повинні будуть дотримуватися єдиних стандартів ринкової поведінки при стягненні такої заборгованості.
Що це дасть. Заплановані зміни дозволять захистити права боржників при стягненні заборгованості колекторською компанією або фінансовою установою, а також створити стимули для подальшого розвитку ринку торгового факторингу.
bank.gov.ua