Лізинг отримає друге дихання

Депутати запропонували усунути спірні правила роботи лізингових компаній, щоб у них виникло менше конфліктних ситуацій зі споживачами, а шахрайство в цій сфері стало неможливим. Учасники ринку схвалюють подібний підхід, але вважають законопроект недостатнім, адже в ньому немає фінансових стимулів для розвитку ринку лізингових послуг.

Оновлення правил

Парламентський комітет з питань фінансової політики та банківської діяльності схвалив до першого читання законопроект № 6395 «Про фінансовий лізинг».

У пояснювальній записці до законопроекту йдеться про те, що «в розвинених країнах через лізинг здійснюється майже третина інвестицій в основні кошти, тоді як в Україні цей показник останніми роками коливається в межах 3-4%, а в 2015 році впав навіть нижче 3%».

При цьому вартість всіх діючих договорів лізингу в Україні – менше 750 млн євро. Капітальні фонди в Україні зношені на 80-90%. Така статистика спонукає нас працювати над законопроектом.

Тим часом в ЄС ситуація набагато краща. «У 2015 році у Великій Британії було укладено лізингових договорів на 77 млрд євро, у Франції – на 44 млрд грн, в Скандинавії та країнах Балтії – на 30 млрд євро. За результатами опитування бізнесу в ЄС, лізинг посідає друге місце серед механізмів фінансування.

За даними Нацкомфінпослуг, на 31 березня було зареєстровано 205 лізингових компаній – на 23,2% менше, ніж рік тому. Вартість діючих договорів лізингу становить 22,49 млрд грн, усього їх 15,2 тис. У I кварталі було укладено 1,5 тис. нових договорів на 2 млрд грн.

Ринок лізингу працює за актами, прийнятими ще в 1997 році. «Прошу підтримати цей законопроект. З 1997 року змінювався і Цивільний, і Господарський кодекси, в результаті чого виникають юридичні колізії в сфері фінансового лізингу. Поданий законопроект не тільки усуне їх, а й дасть чимало нових переваг учасникам лізингового ринку.

Недобровільний розвиток

Учасники ринку підтримують законопроект. Для лізингових компаній в ньому прибрали заборону на роботу з цілісними майновими комплексами, врегулювали діяльність лізингових посередників і легалізували статус співробітників, що працюють в автосалонах або в регіонах. Крім того, в законопроекті прописано зобов'язання реєстраційних органів перевіряти майно на предмет обтяжень перед вчиненням дій з ним, що дозволить уникнути шахрайства.

У документі прописано, що предмети лізингу не можна включати до ліквідаційної маси у разі банкрутства. Це ніби-то зрозуміло, але часто ця норма порушувалася. Для фізосіб лізингові компанії готуватимуть «паспорт», до якого вписуватимуться всі деталі лізингової пропозиції. Автори намагаються таким чином перешкодити шахраям, які збирають аванси і не поставляють техніку, обманюючи довірливих лізингоотримувачів. Але в реальності така норма не зупинить представників псевдолізингу та водночас серйозно ускладнить роботу законослухняних компаній.

Законопроект вирішить ряд спірних питань, які зараз доводять бізнес до судів. Отримання авансу за майбутню поставлену техніку не є «залученням коштів», як це трактує Верховний суд вже в кількох рішеннях, абсолютно безпідставно вимагаючи від лізингодавців отримання ліцензії на такий вид діяльності. Крім того, окремо вказується, що при поверненні предмета лізингу лізингодавцю проведені платежі не повертаються, а утримуються як плата за користування предметом. Зараз є рішення ВСУ, за якими лізингоотримувач зобов'язаний повернути техніку, а лізингодавець – всі платежі за весь час дії договору, що само собою є абсурдом.

Але є й мінуси, головний з яких – відсутність стимулів для бізнесу використовувати лізинг. «Цей документ – аж ніяк не прорив. У ньому немає системи стимулів і заохочень, яка працює майже в усіх розвинених економіках, підвищуючи активність лізингодавців і лізингоотримувачів у фінансуванні таких напрямків, як екологічний транспорт, відновлювальна енергетика, природоохоронні технології, IT.