Як підприємцю врахувати у витратах вартість шин для автомобіля

Чи може фізособа-підприємець, загальносистемник, неплатник ПДВ, без найманих працівників, яка займається міжнародними вантажоперевезеннями, записати собі до витрат куплені шини? Якщо так, то як це оформити документально, адже експертної комісії для підписання акта про зношеність шин немає?

Так, безумовно, при дотриманні певних умов суму витрат на придбання шин для автомобіля, що використовується підприємцем у своїй діяльності, пов'язаній з перевезенням вантажів, можна записати до складу витрат, які беруть участь у визначенні чистого оподатковуваного доходу. Пояснимо.

Як відомо, операції із заміни на дорожньому транспортному засобі шин не належать до реконструкції, модернізації, технічного переобладнання та інших видів поліпшення такого транспортного засобу (п. 3.19 Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затвердженого наказом Мінтрансу України від 30.03.98 р № 102). Якщо заміну шин здійснюють відповідно до норм експлуатаційного пробігу, то таку операцію прийнято вважати технічним обслуговуванням автомобільного транспорту. Якщо шини змінюють до досягнення норм експлуатаційного пробігу, то операцію з їх заміни варто віднести до поточного ремонту автомобіля.

На автомобілі без справних шин перевізник не може здійснювати свою госпдіяльність. Тому заміна шин на автомобілі для підприємця-загальносистемника буде ремонтом або обслуговуванням майна, яке він використовує у своїй госпдіяльності. Витрати на такі заходи пп. 177.4.4 Податкового кодексу України (далі — ПКУ) дозволяє записати до складу витрат, які беруть участь у визначенні чистого оподатковуваного доходу.

Згідно з вищесказаним, для відображення у складі витрат на придбання шин підприємцю не обов'язково використовувати затверджені норми експлуатаційного пробігу автомобільних шин та порядок їх коригування. Витрати на будь-яку заміну шин (через пробіг, необхідну, сезонну, за бажанням) на автомобілі, що використовується в госпдіяльності, можуть увійти до складу витрат підприємця-загальносистемника.

Між тим витрати без документального підтвердження факту їх здійснення не можуть потрапити до складу підприємницьких витрат (п. 177.2 ПКУ). Отже, у підприємця на руках має бути документ, що підтверджує внесення оплати продавцю шин (наприклад, платіжне доручення, фіскальний касовий чек, розрахункова квитанція, товарний чек тощо). Реквізити такого документа потраплять до графи 5 Книги обліку доходів і витрат при відображенні в ній суми витрат на придбання шин.

Але це ще не все. Затрати, відображені у складі витрат, повинні бути нерозривно пов'язані з отриманими доходами (п. 177.4 ПКУ). Тобто мало витратити гроші на придбання шин — необхідно, щоб вони взяли й участь в отриманні доходів. Відповідно, спочатку шини мають бути встановлені на автомобіль, далі їм потрібно взяти участь у оплачених замовником послугах з перевезення вантажів. Таким чином, факт встановлення і заміни шин на автомобілі підприємцю варто підтвердити документально. Для цього цілком достатньо вести Картку обліку пробігу (наробітку) пневматичної шини. Форму цього документа наведено в додатку 5 до п. 7.1 Експлуатаційних норм середнього ресурсу пневматичних шин колісних транспортних засобів і спеціальних машин, виконаних на колісному шасі, затверджених наказом Мінтрансу України від 20.05.06 р. № 488.

На завершення зазначимо: картка обліку пробігу шини підтверджує як установку шин на автомобіль, так і їх списання (заміну). До того ж в ідеалі для здійснення останньої операції необхідний висновок комісії, яку підприємець створює своїм наказом з числа своїх працівників. Якщо таких у нього немає, то всі дії комісії він, вважаємо, має право виконувати сам.

Джерело: http://www.vobu.com.ua/ukr/answer_to_...