П’ять нюансів регулювання ненормованого робочого дня

Ненормований робочий день як вид режиму робочого часу може сприяти стабільній роботі підприємств, установ та організацій.

На сьогодні документом, який може зорієнтувати працівників і роботодавців у цьому питанні, є Рекомендації щодо порядку надання працівникам із ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджені наказом Мінсоцполітики від 10.10.97 р. № 7 (далі – Рекомендації № 7).

Згідно з п. 1 Рекомендацій № 7 ненормований робочий день – це особливий режим робочого часу, який установлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. За потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу (ця робота не вважається надурочною). Міра праці в такому разі визначається не тільки тривалістю робочого часу, але й колом обов’язків та обсягом виконаних робіт (навантаженням).

1. Ненормований робочий день застосовується до певних робіт, професій і посад.

Слід пам’ятати, що ненормований робочий день є винятком із правил і установлюється для тих працівників, праця яких має особливе суспільне значення. Чинне законодавство не містить умови щодо затвердження в централізованому порядку переліків робіт, професій і посад працівників із ненормованим робочим днем. Рекомендації № 7 визначають орієнтовні критерії запровадження такого режиму. Зокрема, він може бути введений для керівників, спеціалістів і робітників, а саме:

• осіб, праця яких не піддається точному обліку в часі;
• осіб, робочий час яких за характером роботи поділяється на частини невизначеної тривалості (наприклад, у сільському господарстві);
• осіб, які розподіляють час для виконання роботи на свій розсуд.

Ці положення є доволі оціночними, що залишає простір для гнучкості. Утім, Рекомендації не є нормативно-правовим актом і відійти від їх змісту можна в колективному договорі. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади за погодженням із відповідними галузевими профспілками можуть затверджувати примірні переліки робіт, професій і посад працівників із ненормованим робочим днем (п. 6 Рекомендацій № 7).

2. Ненормований робочий день не передбачає дотримання обмежень, що випливають із правового режиму надурочних робіт.

Залучення до роботи на умовах ненормованого робочого дня не слід ототожнювати із залученням до надурочної роботи, адже:

• для надурочних робіт потрібні підстави, передбачені ст. 62 КЗпП, а для залучення до роботи на умовах ненормованого дня – виробнича необхідність, яка визначається в кожному окремому випадку;
• установлена ст. 63 КЗпП заборона на залучення до надурочних робіт певних категорій осіб не поширюється на залучення до роботи на умовах ненормованого робочого дня;
• гранична тривалість застосування надурочних робіт визначена ст. 65 КЗпП, а тривалість роботи в разі ненормованого робочого дня – не визначена.

3. Запровадження ненормованого робочого дня можливе за договором.

Список професій і посад, на яких може застосовуватися ненормований робочий день, визначається колективним договором. Відповідний перелік наводиться безпосередньо в тексті колдоговору або в додатку до нього. Конкретна тривалість додаткової відпустки для працівників на вказаних умовах установлюється колдоговором за кожним видом робіт, професій та посад чи трудовим договором (п. 3 Рекомендацій № 7). Також слід ураховувати положення галузевих угод. Так, додатком 1 до Галузевої угоди між Міністерством освіти і науки та ЦК Профспілки працівників освіти і науки на 2016–2020 рр. затверджено Орієнтовний перелік посад працівників із ненормованим робочим днем системи МОН, яким може надаватися додаткова відпустка.

4. Установлення ненормованого робочого дня передбачає поширення на працівника спеціальних гарантій.

Відповідно до ст. 8 Закону від 15.11.96 р. № 504/96-ВР «Про відпустки» праця на умовах ненормованого робочого дня має компенсуватися шляхом надання додаткової щорічної відпустки тривалістю не більше ніж 7 календарних днів (конкретна тривалість установлюється колдоговором). Окрім того, власник або вповноважений ним орган не має права систематично залучати працівників, які працюють за таким режимом, до роботи понад установлену тривалість робочого часу (п. 4 Рекомендацій № 7).

5. Запроваджувати ненормований робочий день для працівників, які трудяться на умовах неповного робочого дня, не можна.

Як зазначено в п. 2 Рекомендацій № 7, ненормований робочий день не застосовується до працівників, зайнятих на роботі неповний робочий день. Уважається, що ці особи зацікавлені у зменшеному робочому навантаженні. Законодавством визначено низку категорій працівників, яким гарантується встановлення неповного робочого дня. Серед них – вагітні жінки, матері з дітьми віком до 14 років, працівники, що перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, особи похилого віку, особи з інвалідністю та інші. Проте до працівників, які працюють на умовах неповного робочого тижня, указаний режим може застосовуватися.

www.dcz.gov.ua