Постачальник поставив неякісну продукцію: що з ПДВ?

На дату отримання послуг з транспортування, зберігання, переробку, утилізацію неякісної продукції платник податків також зобов'язаний визначити податкові зобов'язання згідно з п. 198.5 ПКУ, скласти і зареєструвати в ЄРПН відповідну податкову накладну.

Якщо грошові кошти, які надходять платнику ПДВ як відшкодування збитків, пов'язаних з отриманням послуг з транспортування, зберігання, переробку, утилізацію неякісної продукції, є відшкодуванням шкоди, заподіяної такому покупцеві у зв'язку з поставкою неякісного товару, то згідно з п. 188.1 ПКУ такі кошти не включаються до бази оподаткування ПДВ.

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 16.09.2020 р. № 3876/ІПК/99-00-05-06-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо порядку  нарахування податкових зобов’язань з ПДВ у разі відшкодування постачальником покупцю вартості поставленого неякісного товару та  вартості послуг, пов’язаних з транспортуванням, зберіганням, утилізацією такого товару, та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ),  повідомляє.

Як зазначено у зверненні, платнику податку – покупцю було поставлено постачальником неякісну продукцію. У зв’язку з неможливістю її використання у господарській діяльності, покупцем було списано таку продукцію та нараховано податкові зобов’язання  відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПКУ. Така продукція була утилізована покупцем із залученням сторонньої організації.  Надалі покупець виставив постачальнику претензію на відшкодування понесених збитків, до складу яких включено як безпосередньо вартість неякісної продукції, так і  вартість послуг, отриманих та оплачених покупцем у зв’язку з транспортуванням, зберіганням, переробкою, утилізацією такої продукції.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто, відшкодування збитків є одним із способів відшкодування майнової шкоди.

Умови і порядок відшкодування збитків у господарській сфері визначено главою 25 Господарського кодексу України (далі – ГКУ).

Згідно з пунктом 1 статті 225 ГКУ до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема:

• вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
• додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
• неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
• матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 1 статті 226 ГКУ учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов’язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб’єктам, зобов’язаний відшкодувати на вимогу цих суб’єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються ПКУ.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «а» та «б» пункту 185.1 статті 185 ПКУ об’єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 ПКУ розташоване на митній території України.

Пунктом 188.1 статті 188 ПКУ визначено, що база оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками – суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок, звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів – виходячи із звичайної ціни), за винятком:

• товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;
• газу, який постачається для потреб населення;
• електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов’язань.

Правила формування податкового кредиту визначено статтею 198 ПКУ.

Відповідно до  пункту 198.3 статті 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

• придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
• придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
• ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних  операціях  у межах  провадження  господарської  діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.5 статті 198 ПКУ передбачено, що платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 01 липня 2015 року, – у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 ПКУ).

З метою застосування цього пункту податкові зобов’язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

• придбаних для використання в неоподатковуваних операціях – на дату їх придбання;
• придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, – на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПКУ господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Щодо питання 1

Оскільки послуги по транспортуванню, зберіганню, переробці, утилізації неякісної продукції, яка не може бути використана в господарській діяльності платника податку, також використовуються в операціях, не пов’язаних з господарською діяльністю такого платника податку (не спрямовані на отримання доходу), та зважаючи на те, що суми ПДВ, сплачені у вартості таких послуг, підлягають включенню до податкового кредиту такого платника податку, то на дату отримання таких послуг платник податку зобов’язаний визначити податкові зобов’язання відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПКУ та скласти і зареєструвати в ЄРПН у встановлений ПКУ термін відповідну податкову накладну.

Сума відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов’язань, відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПКУ не включається до бази оподаткування.

Отже, якщо кошти, які надходять платнику податку як відшкодування збитків, пов’язаних з отриманням послуг по транспортуванню, зберіганню, переробці, утилізації неякісної продукції, є відшкодуванням шкоди, завданої такому покупцю у зв’язку з постачанням неякісного товару, то відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПКУ такі кошти не включаються до бази оподаткування ПДВ. На суму  таких коштів податкові зобов’язання не нараховуються, а податкові зобов’язання, визначені відповідно до  пункту 198.5 статті 198 ПКУ за такими послугами, не коригуються.

Щодо питань 2-4

Якщо кошти, отримані від постачальника як компенсація за неякісні товари, є відшкодуванням шкоди, завданої такому покупцю, то такі кошти не включаються до бази оподаткування ПДВ. Податкові зобов’язання, визначені відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПКУ за такими неякісними товарами, не коригуються.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.