Порядок працевлаштування внутрішньо переміщених осіб

Ось основні тези цієї публікації.

Переселенцями або вимушеними переселенцями називають внутрішньо переміщених осіб (далі — переселенці).

Права, обов’язки та гарантії дотримання прав і свобод переселенців (зокрема, у сфері праці) визначено Законом України від 20.10.2014 № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі – Закон № 1706).

Тобто, вони залишаються у країні, але перебувають за межами міста, де працювали.

Наголошуємо — працевлаштування внутрішньо переміщених осіб здійснюється на загальних підставах.

Умови їх працевлаштування (основне місце роботи, сумісництво) залежатимуть від того, чи має кандидат на працевлаштування трудову книжку.

Часто в ній немає запису про звільнення з попереднього місця роботи через бойові дії. А лише запис про прийняття на роботу.

Або взагалі працівник не має доступу до своєї трудової книжки внаслідок надзвичайної ситуації.

Законодавець встановив можливість видачі дубліката трудової книжки.

У разі відновлення доступу до трудової книжки записи з дубліката про періоди роботи переносяться до трудової книжки. За умови видання дубліката трудової книжки працевлаштування відбуватиметься за основним місцем роботи.

Оскільки працівник не звільнений з основного місця роботи, його працевлаштування може відбуватися лише через прийняття за сумісництвом,

Такий трудовий договір може бути укладено як строковий (тобто, на певний термін, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк), так і безстроковий, що укладається на невизначений строк.

Нагадаємо, що сумісництво — це виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві. На практиці визначають два види сумісництва — внутрішнє та зовнішнє. У цьому випадку це буде зовнішнє сумісництво.

Особа, яка приймається на роботу за сумісництвом, має подати на підприємство заяву про прийняття на роботу за сумісництвом і паспорт.

Зважаючи на надзвичайний стан, заяви працівників можуть бути направлені будь-яким способом. Наразі найдоступнішим способом є різні месенджери: Viber, Telegram тощо. За цих підстав роботодавець видає наказ про прийняття на роботу за сумісництвом.

Для врахування умов воєнного стану в питаннях праці Верховною Радою України прийнятий Закон України від 15.03.2022 № 2136 «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі — Закон № 2136).

У період дії воєнного стану форму трудового договору сторони можуть  визначати за згодою (ч. 1 ст. 2 Закону № 2136): трудовий договір можна укладати в усній формі з будь-яким працівником, який приймається на роботу. Фізичні особи – підприємці також не зобов’язані укладати письмові трудові договори.

Ч. 1 ст. 13 Закону № 2136 встановлює можливість призупинення дії трудового договору у зв’язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надати та виконувати роботу.

Право призупинити трудові відносини мають як працівник, так і роботодавець.

У разі ініціювання призупинення дії трудового договору працівником  він подає відповідну заяву. Роботодавець не може відмовити працівнику, оскільки Закон № 2136 не визначає, що дію трудового договору призупиняють за згодою роботодавця або за угодою сторін. Призупинити трудовий договір — суб’єктивне право сторін трудового договору під час війни.

У такому випадку трудові відносини фактично тривають: роботодавець тимчасово припиняє забезпечувати працівника роботою; працівник тимчасово припиняє роботу за трудовим договором.

Впевнені, що такі роз’яснення допоможуть тимчасово переміщеним особам у розв’язанні питань  щодо працевлаштування за новим місцем мешкання.

https://od.dsp.gov.ua