Чи підтверджує довідка зустрічного звіряння реальність господарської операції?

В Індивідуальній податковій консультації від 22.02.19 р. № 713/6/99-99-14-03-03-15/ІПК (далі – ІПК № 713) ідеться про зустрічні звіряння з контрагентами платника податків.

Нагадаємо, що у зв'язку з проведенням перевірок органам ДФС може знадобитися та або інша податкова інформація про платника податків. І щоб її отримати, податківці мають право здійснювати зустрічні звіряння (п. 73.5 Податкового кодексу).

Завважимо, що зустрічні звіряння не вважаються перевіркою і проводяться згідно з Порядком, затвердженим постановою КМУ від 27.12.10 р. № 1232 (далі – Порядок № 1232).

Зустрічне звіряння полягає в зіставленні даних платника податків, отриманих від нього самого і від інших суб'єктів господарювання.

Мета такого звіряння – отримати документальне підтвердження того, що у СГ були господарські відносини з платником податків, що перевірявся, підтвердити вид, обсяг операцій і суму розрахунків між ними. Так можна з'ясувати повноту відображення цих даних в обліку платника податків (п. 1 Порядку № 1232). Зокрема, у ході зустрічного звіряння органи ДФС установлюють, чи є СГ виробником (імпортером) поставленого платникові податків товару (робіт, послуг) або зазначений товар був придбаний платником податків в іншого підприємства.

А що буде, коли СГ – у відповідь на запит органу ДФС – не надасть дані про свого контрагента для проведення зустрічного звіряння? Тобто не надасть документальне підтвердження придбання ним поставленого товару (робіт, послуг). Відповідальність за таку «поведінку» чинним законодавством не передбачена. На цьому акцентує увагу ДФС в ІПК № 713.

За результатами зустрічного звіряння складається довідка у двох примірниках. Вона підписується СГ або його представником і посадовими особами органу ДФС, які проводили звіряння, і реєструється в контролюючому органі (п. 7 Порядку № 1232).

Водночас в ІПК № 713 ДФС завважує: довідка зустрічного звіряння контрагента-постачальника є одним із доказів здійснення господарських операцій, проте не виключним. Тобто не є безперечним доказом реальності господарської операції.

Реальність або фіктивність господарських операцій встановлюється органами ДФС за результатами комплексного дослідження цього питання. Тобто з використанням також інших доказів і податкової інформації, отриманих у законному порядку.