Віднесення до основних засобів системи відеоспостереження

Лист ДФС

від 23.11.2016 № 25336/6/99-99-15-02-02-15

Державна фіскальна служба України відповідно до звернення народного депутата України розглянула лист з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства у діяльності платника податку на прибуток та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

1. Щодо віднесення до основних засобів системи відеоспостереження.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III «Податок на прибуток підприємств» Кодексу.

Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів, формуються згідно з вимогами ст. 138 Кодексу.

Фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та зменшується на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 ст. 138 Кодексу (пп. 138.1, 138.2 ст. 138 Кодексу).

Класифікація груп основних засобів та інших необоротних активів з метою амортизації відповідно до п. 138.3 ст. 138 Кодексу, а також мінімально допустимі строки їх амортизації, визначені у п.п. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 Кодексу.

Підпунктом 138.3.2 п. 138.2 ст. 138 Кодексу встановлено, що не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування, зокрема, витрати на придбання/самостійне виготовлення та ремонт, а також на реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів.

Термін «невиробничі основні засоби» означає основні засоби, які не використовуються в господарській діяльності платника податку.

З урахуванням зазначеного якщо системи відеоспостереження є невиробничими основними засобами, то витрати на придбання та встановлення таких систем не підлягають амортизації в податковому обліку згідно з п. 138.3 ст. 138 Кодексу.

Якщо системи відеоспостереження є невід’ємною частиною приміщення, яке використовується у господарській діяльності платника податку, то витрати на придбання та встановлення зазначених систем у приміщенні відображаються як витрати на поліпшення (ремонт) основних засобів, які підлягають амортизації відповідно до п. 138.3 ст. 138 Кодексу.

Якщо система відеоспостереження належить до окремого об’єкта основних засобів у розумінні п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, то такі системи належать до групи 9 (інші основні засоби) та амортизуються відповідно до п. 138.3 ст. 138 Кодексу за умови використання в господарській діяльності.

2. Щодо необхідності зазначення у первинних документах статусу суб’єкта господарювання – фізичної особи підприємця та внесення змін до Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996) в частині виключення п. 3 ст. 14 стосовно вимоги подання фінансової звітності державному реєстратору.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку визначені Законом № 996.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону № 996).