Чи потрібно сплачувати МПЗ за земельну ділянку сільгосппризначення, яка належить на праві постійного користування?

При визначені МПЗ платнику єдиного податку слід керуватися даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майна, Державного земельного кадастру та/або на підставі оригіналів чи належним чином засвідчених копій відповідних документів платника податків, зокрема документів, що підтверджують зареєстроване в установленому законодавством порядку право власності/користування.

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
від 14.12.2023 № 4644/ІПК/99-00-04-03-03 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Господарства про надання індивідуальної податкової консультації щодо окремих питань розрахунку мінімального податкового зобов’язання (далі – МПЗ) платника єдиного податку четвертої групи та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі – Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

Господарство повідомило, що у нього на праві постійного користування з 24.11.1998 по 10.02.2023 знаходилася земельна ділянка сільськогосподарського призначення, вид використання – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, угіддя – земліпід сільськогосподарськими будівлями та іншими господарськими будівлями і дворами за межами населеного пункту

Господарство, посилаючись на норми Кодексу, просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання:

Чи має Господарство сплачувати МПЗ за земельну ділянку сільськогосподарського призначення, вид використання – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, угіддя - землі під сільськогосподарськими будівлями та іншими господарськими будівлями і дворами, яка належить йому на праві постійного користування?

Щодо зазначеного питання

Згідно даних інформаційно-комунікаційної системи ДПС України Господарство знаходиться на спрощеній системі оподаткування та з 01.07.2022 було платником єдиного податку третьої групи, яке використовувало особливості оподаткування на період дії воєнного, надзвичайного стану в Україні за ставкою 2 відсотки, передбачені п. 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу.

Відповідно до пп. 14.1.114² п. 14.1 ст. 14 Кодексу МПЗ – мінімальна величина податкового зобов'язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов'язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до Кодексу. Сума мінімальних податкових зобов'язань, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі – підприємцю, є загальним мінімальним податковим зобов'язанням.

МПЗ визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік (пп. 38¹.1.4 п. 38¹.1 ст. 38¹ Кодексу).

Відповідно до положень пп. 14.1.77 п. 14.1.ст. 14 Кодексу  для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» землі сільськогосподарського призначення – це землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції.

Одночасно згідно з визначенням пп. 14.1.76 п. 14.1 ст. 14 Кодексу землі сільськогосподарського призначення – землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Частиною другою ст. 22 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III (далі – Земельний кодекс), встановлено, що до земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Також пп. 14.1.233 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що сільськогосподарські угіддя – це рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги.

Класифікація земель за угіддями наведена в Переліку угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь (далі – КВЗУ), наведеному в додатку 4 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженому постановою КМУ від 17.10.2012 № 1051 (далі – Порядок № 1051).

Тобто, щоб визначити вид сільськогосподарського угіддя для МПЗ, платникам податків потрібно користуватися КВЗУ. Мінімальне податкове зобов’язання визначається саме для сільгоспугідь, які відносяться до таких підгруп, як рілля (код КВЗУ 001.00), багаторічні насадження (код КВЗУ 002.03), сіножаті (код КВЗУ 002.01), пасовища (код КВЗУ 002.02) та перелоги (код КВЗУ 001.02).

Особливості визначення загального мінімального податкового зобов'язання платників єдиного податку встановлено ст. 297¹ Кодексу.

Платники єдиного податку – власники, орендарі, користувачі на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, а також голови сімейних фермерських господарств, у тому числі щодо земельних ділянок, що належать членам такого сімейного фермерського господарства та використовуються таким сімейним фермерським господарством, зобов'язані подавати додаток з розрахунком загального мінімального податкового зобов'язання у складі податкової декларації за податковий (звітний) рік (абзац перший п. 297¹.1 ст. 297¹Кодексу).

При цьому, відповідно до п. 38¹.2 ст. 38¹ Кодексу МПЗ не визначається для:

• земельних ділянок, що використовуються дачними (дачно-будівельними) та садівничими (городницькими) кооперативами (товариствами), а також набуті у власність/користування членами цих кооперативів (товариств) у результаті приватизації (купівлі/продажу, оренди) у межах земель, що належали цим кооперативам (товариствам) на праві колективної власності чи перебували у їх постійному користуванні;
• земель запасу;
• невитребуваних земельних часток (паїв), розпорядниками яких є органи місцевого самоврядування, крім таких земельних часток (паїв), переданих органами місцевого самоврядування в оренду;
• земельних ділянок зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
• земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, які належать фізичним особам на праві власності та/або на праві користування та станом на 1 січня 2022 року знаходилися у межах населених пунктів;
• земельних ділянок, земельних часток (паїв), за які не нараховувалися та не сплачувалися плата за землю або єдиний податок четвертої групи, що перебувають у консервації, або забруднені вибухонебезпечними предметами, або щодо яких прийнято рішення про надання податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів на підставі заяв платників податків про визнання земельних ділянок непридатними для використання у зв'язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами.

Мінімальне податкове зобов’язання для земельних ділянок, земельних часток (паїв), передбачених абзацом сьомим п. 38¹.2. ст. 38¹ Кодексу, не визначається за період, за який не визначається плата за землю або єдиний податок четвертої групи. 

У разі відсутності державної реєстрації переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року МПЗ щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) на загальних підставах за податковий (звітний) рік.

Враховуючи вищевикладене, при визначені МПЗ платнику єдиного податку слід керуватися даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майна, Державного земельного кадастру та/або на підставі оригіналів чи належним чином засвідчених копій відповідних документів платника податків, зокрема документів, що підтверджують зареєстроване в установленому законодавством порядку право власності/користування.

При цьому, щодо класифікації земель за угіддями слід звернутися до Державного земельного кадастру.

Слід зазначити, що необхідною умовою правильного застосування податкового законодавства є встановлення (з’ясування) всіх суттєвих обставин здійснення відповідних господарських операцій та детального вивчення всіх первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, оформленням яких вони супроводжувались.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).