Новації в податковому законодавстві

Сеанс телефонного зв'язку «гаряча лінія" від ДФС.

Питання 1. Доброго дня. Будь ласка, скажіть, чи має право контролюючий орган проводити документальні позапланові пере- вірки, які передбачені підпун- ктами 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8, 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПКУ (далі – Кодекс), за період та з питань, які вже були охоплені під час попередньої проведеної виїзної планової документальної перевірки ?

Відповідь. Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Кодексу документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених Кодексом.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (підпункт 75.1.2 пункту 75.1  статті 75 Кодексу).

Планова документальна перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок (підпункт 75.1.2 пункту 75.1  статті 75 Кодексу).

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Кодексу документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених пунктом 78.1 статті 78 Кодексу.

При цьому рішення про проведення документальної позапланової перевірки, у т. ч. за зверненням платника податків, приймається у порядку, встановленому пунктом 78.4 статті 78 Кодексу, з урахуванням положень пункту 78.2 статті 78 Кодексу та пункту 3 розділу II Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи».

Так, контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені підпунктами 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8, 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків.

Питання 2. Хочу запитати, який порядок формування податкового кредиту на підставі тимчасової митної декларації ?

Відповідь. Згідно з пунктом 1 статті 248 Митного кодексу України (далі – МКУ) митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Якщо декларант або уповноважена ним особа не володіє точними відомостями про характеристики товарів, необхідними для заповнення митної декларації у звичайному порядку, вона може подати органу доходів і зборів тимчасову митну декларацію на такі товари за умови, що вона містить дані, достатні для поміщення їх у заявлений митний режим, та під зобов'язання про подання додаткової декларації у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасової митної декларації (пункт 1 статті 260 МКУ).

У разі подання відповідно до статті 260 МКУ тимчасової митної декларації декларант або уповноважена ним особа повинні протягом строків, визначених відповідно до МКУ, подати органу доходів і зборів додаткову декларацію, яка містить точні відомості про товари, задекларовані за тимчасовою митною декларацією, що подавалися б у разі декларування цих товарів за митною декларацією, заповненою у звичайному порядку (пункт 1 статті 261 МКУ).

Таким чином, нормами та положеннями МКУ тимчасова митна декларація не визнається як документ, подання якого завершує митне оформлення випуску товарів для вільного обігу на митній території України.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПКУ для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 ПКУ, яким визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Пунктом 201.12 статті 201 ПКУ визначено, що у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Крім того, відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПКУ.

Таким чином, при здійсненні операцій із ввезення товарів на митну територію України формування податкового кредиту з ПДВ здійснюється лише за умови наявності належним чином оформленої митної декларації.

Позиція ДФС стосовно права віднесення платником податку до податкового кредиту сум ПДВ на підставі тимчасових митних декларацій підкріплена і Постановою Верховного Суду України від 23 червня 2015 року, якою зроблено наступний висновок: «Тимчасова або неповна декларація не є завершальним документом, її подання не є фактом завершення декларування, а передбачає лише спрощений порядок випуску товарів у вільний обіг. Таке спрощення покладає на декларанта обов'язок протягом 30 днів з дня випуску товарів у вільний обіг подання митної декларації, заповненої у звичайному порядку, тим самим забезпечується завершеність процедури декларування. Прийняття митним органом такої декларації і є завершальним юридичним фактом правовідносин митного оформлення.

Наведене дає підстави для висновку, що після подання тимчасової митної декларації можливі зміни щодо зазначених у ній відомостей, зокрема й вартості ввезеного на митну територію товару, що є базою оподаткування ПДВ, остаточні ж відомості про такі товари будуть міститись у митній декларації, заповненій у звичайному порядку. Тому у разі випуску товарів у вільний обіг у спрощеному порядку з поданням платником тимчасової митної декларації суми ПДВ відносяться до податкового кредиту на підставі поданої платником та прийнятої митним органом митної декларації, заповненої у звичайному порядку з установленим обсягом даних, яка підтверджує завершення декларування ввезеного на митну територію товару (за умови дотримання інших вимог щодо формування податкового кредиту)».

Враховуючи наведене, Державна фіскальна служба України повідомляє, що при здійсненні операцій із ввезення товарів на митну територію України формування податкового кредиту з ПДВ здійснюється лише за умови наявності належним чином оформленої митної декларації.

Враховуючи зазначене вище, ДФС зобов’язала Офіс великих платників ДФС відкликати раніше надані роз’яснення щодо можливості формування податкового кредиту на підставі тимчасової митної декларації, зокрема надані листом від 29.12.2015 № 27756/10/28-10-06-11, як такі що не відповідають чинним нормам ПКУ та офіційній позиції ДФС.

Питання 3. Чи відноситься мазутне паливо 100 до підакцизних товарів?

Відповідь. Товар «Паливо пічне побутове», що відповідає вимогам ГСТУ 320.00149943.010-98 «Паливо пічне побутове (ППП). Технічні умови», призначений   для   комунально-побутових   потреб,   для   підприємств   сільського господарства, а також для постачання населенню. Паливо пічне побутове може містити до 80 відс. середньодистильованих фракцій і лише 20 відс. важких залишків переробки нафтової сировини.

Паливо нафтове мазут, яке як і паливо пічне побутове, класифікується за кодами 2710 19 62 00, 2710 19 64 00, 2710 19 68 10, 2710 19 68 20  та 2710 19 68 90, 2710 20 31 00, 2710 20 35 00, 2710 20 39 00 згідно з УКТ ЗЕД, отримується з продуктів первинної та вторинної переробки нафти, газоконденсатної сировини і призначене для транспортних та стаціонарних котельних і технологічних установок. В Україні на мазут діє ДСТУ 4058-2001 «Паливо нафтове. Мазут. Технічні умови». Паливні мазути марок 40 та 100 виготовляються із важких залишків переробки нафти (фракція, що википає вище 360 ºС). Для зниження температури застигання мазутів до них додають 8 – 20 відсотків середньодистильованих фракцій.

Зазначені палива (пічне побутове та мазут) відрізняються за своїми фізико-хімічними показниками, зокрема фракційним складом, в’язкістю, температурою спалаху, густиною тощо, які зазначені у додаткових примітках до групи 27 УКТЗЕД.

Водночас, згідно з ДСТУ 4058-2001 мазути розподіляються на паливні мазути марок 40 та 100, які за одними фізико-хімічними показниками однакові (наприклад, за вмістом сірки), а за іншими різняться (наприклад, за температурою застигання: для марки 40 – не вище ніж 10ºС, для марки 100 – не вище ніж 25ºС).

Під час віднесення палива до пічного побутового чи мазуту (марки 40 або 100) враховуються їх фiзико-хiмiчнi показники, зазначені в паспортi на товар, а також сертифiкати вiдповiдностi, що видаються вiдповiдними державними органами, в яких в обов'язковому порядку зазначаються данi на вiдповiднiсть державним стандартам на вищевказанi товари. У разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності інформації, зазначеної у паспорті якості/сертифікаті відповідності на товар, необхідно провести лабораторні дослідження зразків вказаного товару з метою ідентифікації придбаного підприємством товару та встановлення його коду згідно з УКТЗЕД.

Джерело: http://dp.sfs.gov.ua/media-ark/news-a...