Ненормована праця при неповному робочому дні

Вiдповiдно до ст. 56 КЗпП України за угодою мiж працiвником i власником пiдприємства як при прийняттi на роботу, так i згодом може бути встановлений неповний робочий час. При цьому зменшення встановленої норми тривалостi робочого часу може бути проведене шляхом:

1) зменшення тривалостi роботи протягом тижня (наприклад, працювати з понеділка по четверг, а п’ятниця, субота та неділя – звичайні вихідні);

2) зменшення тривалості роботи протягом робочого дня (наприклад, робота з 9-00 до 14-30);

3) поєднанням вказаних вище двох складових.

Конкретна норма неповного робочого часу зазначається у наказi керiвника пiдприємства iз зазначенням конкретних днiв та годин роботи.

Автор звертає увагу, що робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень трудових прав працiвникiв, зокрема, вони отримують щорiчну вiдпустку повної тривалостi. При цьому оплата працi працiвникiв, якi працюють неповний робочий час, провадиться пропорцiйно вiдпрацьованому часу або залежно вiд виробiтку.

Тому за наявностi змiн в органiзацiї виробництва i працi, за умови додержання процедури змiни суттєвих умов працi (ст. 32 КЗпП), неповний робочий час може бути встановлено за iнiцiативою роботодавця. А у разі незгоди працiвника продовжувати роботу в нових умовах, трудовий договiр припиняється за пунктом 6 статтi 36 КЗпП України із обов’язковою виплатою вихідної допомоги.

Про ненормований робочий день

У Рекомендаціях Мiнпрацi щодо порядку надання працiвникам з ненормованим робочим днем щорiчної додаткової вiдпустки за особливий характер працi № 7 вiд 10.10.97 р. мiститься визначення ненормованого робочого часу.

Так, ненормований робочий день - це особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорiї працiвникiв у разi неможливостi нормування часу трудового процесу.

Ненормований робочий день на пiдприємствах, в установах, органiзацiях, незалежно вiд форми власностi, може застосовуватись для керiвникiв, спецiалiстiв i робiтникiв, а саме:

• осiб, праця яких не пiддається точному облiку в часi;
• осiб, робочий час яких за характером роботи подiляється на частини невизначеної тривалостi (сiльське господарство);
• осiб, якi розподiляють час для роботи на свiй розсуд.

Список професiй i посад, на яких може застосовуватися ненормований робочий день, визначається колективним договором.

За роботу з ненормованим робочим днем надається щорiчна додаткова вiдпусткапропорцiйно часу, вiдпрацьованому на роботi, посадi, що дають право на цю вiдпустку. Як компенсацiя за виконаний обсяг робiт, ступiнь напруженостi, складнiсть i самостiйнiсть у роботi, необхiднiсть перiодичного виконання службових завдань понад встановлену тривалiсть робочого часу надається додаткова вiдпустка до 7 календарних днiв.

Чи можна все поєднати?

Вiдповiдно до пункту 2 вищеназваних Рекомендацiй ненормований робочий день не застосовується для працiвникiв, зайнятих на роботах з неповним робочим днем. Але не визначено і будь-яких виняткiв залежно вiд часу зайнятостi в таких умовах чи пiдстав встановлення такого режиму роботи.

Тобто, працiвники, яким встановлено неповний робочий час шляхом зменшення тривалостi робочого дня або шляхом зменшення тривалостi робочого тижня з одночасним зменшенням тривалостi робочого дня, не користуються правом одержання додаткової вiдпустки за особливий характер роботи, а саме за роботу в умовах неповного робочого дня.

А працiвники, яким неповний робочий час встановлено лише шляхом зменшення тривалостi робочого тижня, користуються правом одержання додаткової вiдпустки за особливий характер роботи, а саме за роботу в умовах неповного робочого дня, виходячи з конкретного кола обов’язкiв та обсягу виконуваної ними роботи.

Приклад 1. 
Працiвник працює на посаді бухгалтера 20 робочих годин на тиждень. При цьому робочий час йому може бути встановлений шляхом зменшення тривалостi робочого дня, тобто по 4 години протягом 5 робочих днiв тижня, або шляхом встановлення неповного робочого дня та неповного робочого тижня, тобто 2 робочi днi по 8 годин та 1 робочий день 4 години. Але в обох цих випадках працiвник не має права на додаткову вiдпустку за роботу в умовах ненормованого робочого дня.

Приклад 2.
Працiвник працює на посаді бухгалтера 24 робочих годин на тиждень. При цьому робочий час йому може бути встановлений:

1) протягом неповного робочого тижня, тобто по 8 годин протягом 3 робочих днiв – у цьому випадку встановлення неповного робочого часу шляхом неповного робочого тижня дає право працiвнику на додаткову вiдпустку за роботу в умовах ненормованого робочого дня,

2) або шляхом поєднання неповного робочого тижня та неповного робочого дня, тобто 2 робочих днi по 8 годин та два робочих днi по 4 години – а у цьому випадку встановлення неповного робочого часу шляхом поєднання неповного робочого тижня з неповним робочим днем, не дає права працiвнику на додаткову вiдпустку за роботу в умовах ненормованого робочого дня.

Додатково автор зазначає, що робота працівника з неповним робочим днем понад передбачений трудовим договором час, але в межах установленої законодавством тривалості робочого дня (до 8 годин) не вважається надурочною і оплачується в одинарному розмірі. Так само не є надурочною робота працівника з ненормованим робочим днем понад установленому норму робочого часу, крім випадків виконання за дорученням роботодавця роботи, що не входила до кола його обов’язків. Такі висновки підтверджує Пленум Верховного Суду України своєю постановою від 24.12.99 р. № 13 (див. пункт 16 постанови).

Тетяна МОЙСЕЄНКО,
податковий консультант

Джерело: http://dominanta.in.ua/turnjs4/sample...