Згідно з абзацом першим п. 44.1 Податкового кодексу (далі – ПК) для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Вимоги ст. 44 ПК щодо обліку доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, застосовуються також до нерезидентів, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво (незалежно від наявності у нерезидента зареєстрованого (акредитованого, легалізованого) відокремленого підрозділу), та до іноземних юридичних осіб, визначених у пп. 133.1.5 ПК (абзац четвертий п. 44.1 ПК).
Пунктом 20.1 ПК визначено, що контролюючі органи, визначені пп. 41.1.1 ПК, зокрема, мають право:
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону від 16.07.1999 № 996-IV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Статтею 10 Конституції України визначено, що державною мовою в Україні є українська мова.
Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.
Відповідно до ч. 4 ст. 1 Закону від 25.04.2019 № 2704-VIII «Про забезпечення функціонування української мови як державної» (далі – Закон № 2704) статус української мови як єдиної державної мови в Україні визначається виключно Конституцією України.
Закон № 2704 регулює функціонування і застосування української мови як державної у сферах суспільного життя, визначених Законом № 2704, на всій території України (ч. 1 ст. 2 Закону № 2704).
Частиною 5 ст. 13 Закону № 2704 визначено, що мовою локальних актів, що регулюють діяльність підприємств, установ та організацій державної і комунальної форм власності, є державна мова.
Згідно з п. 1.4 гл. 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995 № 88, усі первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, бухгалтерська та інша звітність повинні складатись українською мовою.
Документи, що є підставою для записів у бухгалтерському обліку і складені іноземною мовою, повинні мати впорядкований аутентичний переклад на українську мову.
Ураховуючи вищезазначене, первинні документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов’язаних із визначенням об’єктів оподаткування (податкових зобов’язань), регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів та які зобов’язані надаватись суб’єктом господарювання при проведенні перевірок посадовим особам контролюючого органу, повинні складатись українською мовою. У разі, якщо зазначені документи складені іноземною мовою, то такі документи повинні мати впорядкований аутентичний переклад на українську мову.
Згідно з п. 1 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою КМУ від 20.09.2014 року № 375, Мінфін є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, зокрема, державну політику у сфері бухгалтерського обліку.
ЗІР, категорія 130.07