Чи можна продавати алкоголь шляхом доставки на адресу покупця

Законодавством не передбачено право суб’єктів господарювання здійснювати реалізацію алкогольних напоїв поза місцем торгівлі, зокрема, шляхом доставки алкоголю представником суб’єкта господарювання на адресу кінцевого споживача. 

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 16.05.2019 р. № 2207/Д/99-99-14-05-01-14/ІПК

Державна фіскальна служба України розглянула електронне звернення про надання податкової консультації з питань здійснення діяльності по доставці товару (алкогольні та безалкогольні напої) фізичним особам - кінцевим споживачам на підставі публічного договору та в порядку статті 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) повідомляє.

Чи підпадають виконувані представниками торговельними обов’язки під ознака самостійної підприємницької діяльності?

Чи є порушенням вимоги щодо обмежень на готівкові розрахунки, передбачених пунктом 6 розділу II Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 р. № 148 (далі - Положення № 148), якщо представником торговельним до каси товариства будуть вноситися кошти за прибутковим касовим ордером на загальну суму отриманих від покупців коштів з доданням переліку оплачених чеків та одержаним по ним готівковим коштам?

Відповідно до частини чотирнадцятої статті 15 Закону України від 19 грудні 1995 року № 481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон № 481) роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) може здійснюватися суб’єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використанні незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб’єктах господарювання громадського харчування (абзац тринадцятий частини першої статті 1 Закону № 481).

Разом з цим, абзацом чотирнадцятим частини першої статті 1 Закону № 48 визначено, що місце торгівлі - місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів та пива - без обмеження площі, для алкогольних напоїв, крім пива, - торговельною площею не менше 20 кв. метрів, обладнане реєстраторами розрахункових операцій (незалежно від їх кількості) або де є книги обліку розрахункових операцій (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.

Детальна регламентація порядку торгівлі алкогольними напоями визначена Правилами роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 1996 року № 854.

Зазначені нормативно-правові акти передбачають, що суб’єкт господарювання зобов’язаний забезпечити стан приміщень для роздрібної торгівлі алкогольними напоями згідно із санітарно-технічними, санітарно-гігієнічними, технологічними, протипожежними та іншими нормами. Крім того, суб’єкт господарювання, повинен мати торговельне приміщення (будівлю) площею не менш як 20 кв. метрів, обладнано відповідним торгівельно-технологічним устаткуванням (вітрини, прилавки, пристінні гірки тощо), охоронною і протипожежною сигналізацією, з достатнім освітленням, опаленням і вентиляцією, а у випадках, передбачених законодавством, забезпечиш умови для застосування реєстраторів розрахункових операцій, зберігання матеріальний цінностей.

Пунктом 11 частини першої статті 153 Закону № 481 передбачено, що забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових у невизначених для цього місцях торгівлі.

Таким чином, законодавством не передбачено право суб’єктів господарюванні здійснювати торгівлю алкогольними напоями поза місцем торгівлі, зокрема, шляхом доставки останніх представником суб’єкта господарювання на адресу кінцевого споживача.

Згідно з абзацом восьмим частини тридцять першої статті 15 Закону № 481 ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного письмового розпорядження на підставі порушення вимог статті 153 цього Закону щодо продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років або у не визначених для цього місцях.

Також, до суб’єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляд і штрафів у разі порушення вимог статті 153 цього Закону - 6 800 гривень.

Щодо реалізації інших товарів (не підакцизної групи) у спосіб, зазначений у наведеному в електронному зверненні прикладі, обмежень не встановлено.

Обмеження щодо граничних сум розрахунків готівкою встановлено Положенням № 148.

Так, відповідно до пункту 6 розділу II Положення № 148 суб’єкти господарювання мають право здійснювати розрахунки готівкою протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами між собою - у розмірі до 10 000 (десяти тисяч) гривень уключно, а з фізичними особами - у розмірі до 50 000 (п’ятдесяти тисяч) гривень уключно.

Також, згідно з пунктом 7 розділу II Положення № 148 фізичні особи мають право здійснювати розрахунки готівкою із суб’єктами господарювання протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами - у розмірі до 50 000 (п’ятдесяти тисяч) гривень уключно.

Платежі понад установлені граничні суми проводяться через банки або небанківські фінансові установи, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунку , шляхом переказу коштів з поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку чи небанківської фінансової установи для подальшого їх переказу на поточні рахунки в банку. Кількість суб’єктів господарювання та фізичних осіб, з якими здійснюються готівкові розрахунки, протягом дня не обмежується (абзац другий підпункту 2 пункту 6 розділу II Положення № 148).

При цьому, абзацом третім підпункту 2 пункту 6 розділу II Положення № 148 визначено, що обмеження, установлене в пункті 6 розділу II цього Положення, стосується також розрахунків під час оплати за товари, придбані на виробничі (господарські) потреби за рахунок готівки, одержаної за допомогою електронного платіжного засобу.

Водночас, відповідно до пункту 8 розділу II Положення № 148 обмеження, установлені в пунктах 6 та 7 розділу II цього Положення, не стосуються:

1) розрахунків суб’єктів господарювання з бюджетами та державним а цільовими фондами;

2) добровільних пожертвувань та благодійної допомоги;

3) використання готівки, виданої на відрядження;

4) виплат, пов’язаних з оплатою праці;

5) використання готівкових коштів з фонду оперативно-розшукових (негласних слідчих) дій, створеного на виконання частини третьої статті 24 Закону Україна «Про Національне антикорупційне бюро України».

Згідно з пунктом 25 розділу III Положення № 148 приймання готівки в касу проводиться за прибутковим касовим ордером, підписаним головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником установи/підприємства. До прибуткових касових ордерів можуть додаватися документи, які є підставою для їх складання.

Враховуючи викладене повідомляємо про відсутність порушень вимог щодо обмежень на готівкові розрахунки, передбачених пунктом 6 розділу II Положення № 148, у разі внесення торговельним представником до каси суб’єкта господарювання готівкових коштів у спосіб, зазначений у наведеному з електронному зверненні прикладі (на загальну суму отриманих від покупців коштів з доданням переліку оплачених чеків та одержаним по ним готівковим коштам).

При цьому звертаємо увагу на обов’язковості дотримання суб’єктом господарювання вимог пункту 6 розділу II Положення № 148 щодо обмеження у здійсненні таких розрахунків протягом одного дня у розмірі до 10 000 грн. з одним суб’єктом господарювання та до 50 000 грн. з однією фізичною особою, а також вимог розділу V Положення № 148 стосовно дотримання встановленого ліміту каси.

Згідно з пунктом 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультації має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.