Чи може Товариство, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, продати протягом одного року автомобілі (основні засоби)?

Оскільки продаж основних засобів Товариства не є обраним видом діяльності, то така разова господарська операція не є підставою для переходу на сплату інших податків і зборів, визначених Кодексом.

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 09.06.2021 р. № 2308/ІПК/99-00-18-04-03-06

Державна податкова служба України розглянула звернення Товариства щодо можливості переходу Товариства зі спрощеної системи оподаткування на сплату інших податків і зборів у разі продажу підакцизних товарів (легкових автомобілів), які обліковуються на балансі як основні засоби та є внеском учасників Товариства до статутного капіталу Товариства, та керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Товариство повідомило, що є платником єдиного податку третьої групи за ставкою 5 відсотків доходу та має статутний капітал, що сформований за рахунок внесків учасника у вигляді восьми легкових автомобілів, які обліковуються на балансі як основні засоби (далі - Автомобілі).

Посилаючись на норми чинного законодавства, Товариство просить надати роз'яснення щодо наступних питань:

• чи може Товариство, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, продати протягом одного року Автомобілі, чи вважається такий продаж як торгівля підакцизними товарами та чи необхідно реєструвати КВЕД 45.11 «Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами» та переходити на загальну систему оподаткування;
• за яких обставин у Товариства виникнуть податкові зобов'язання при поверненні учаснику Автомобілів внаслідок зменшення статутного капіталу та чи виникнуть податкові зобов'язання якщо балансова вартість Автомобілів буде меншою від їх вартості на момент внесення до статутного капіталу Товариства;
• чи призведе до зменшення нерозподіленого прибутку Товариства повернення учаснику Автомобілів внаслідок зменшення розміру статутного капіталу та чи застосовуватиметься в даному випадку абз. 7 пп. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 Кодексу;
• за яких обставин у Товариства виникнуть податкові зобов'язання при продажі Автомобілів та чи виникнуть податкові зобов'язання, якщо Автомобілі будуть продані за їх балансовою вартістю;
• чи виникне у Товариства дохід від продажу Автомобілів, які перебували у використанні протягом 12 календарних місяців з дня введення в експлуатацію, у разі від'ємної або «0» різниці між сумою коштів, отриманою від продажу таких основних засобів, та їх залишковою вартістю, що склалася на день продажу; якщо дохід виникне, то за якою ставкою його потрібно оподатковувати;
• чи може Товариство внаслідок зменшення статутного капіталу повернути учаснику його внесок, що зроблений в негрошовій формі (Автомобілі), грошовими коштами, які Товариство отримає від продажу Автомобілів;
• чи виникнуть у Товариства та/або його учасника податкові зобов'язання, якщо внаслідок зменшення статутного капіталу внесок учасника, що зроблений в негрошовій формі (Автомобілі), буде повернутий такому учаснику грошовими коштами, які Товариство отримає від продажу Автомобілів, чи призведе таке повернення до зменшення нерозподіленого прибутку Товариства та чи застосовуватиметься в даному випадку абз. 7 пп. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Товариством не надано інформацію щодо статусу учасника Товариства, а саме: він є юридичною чи фізичною особою, резидентом чи нерезидентом України.

Згідно з п. 291.2 ст. 291 Кодексу спрощена система оподаткування, обліку та звітності є особливим механізмом справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених гл. 1 розд. XIV Кодексу, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Обмеження щодо перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності визначено п. 291.5 ст. 291 Кодексу. Зокрема, не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп суб'єкти господарювання, які здійснюють виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів.

Згідно з п. 215.1 ст. 215 Кодексу до підакцизних товарів належать автомобілі легкові.

Згідно з пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Кодексу у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених Кодексом.

При цьому відповідно до п. 292.2 ст. 292 Кодексу при продажу основних засобів юридичними особами - платниками єдиного податку дохід визначається як сума коштів, отриманих від продажу таких основних засобів.

Якщо основні засоби продані після їх використання протягом 12 календарних місяців з дня введення в експлуатацію, дохід визначається як різниця між сумою коштів, отриманою від продажу таких основних засобів, та їх залишковою балансовою вартістю, що склалася на день продажу.

Враховуючи зазначене, оскільки продаж основних засобів Товариства не є обраним видом діяльності, то така разова господарська операція не є підставою для переходу на сплату інших податків і зборів, визначених Кодексом.

Відповідно до пп. 2 п. 292.1 ст. 292 Кодексу доходом платника єдиного податку для юридичної особи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу.

Суми, які не включаються до складу доходу платника єдиного податку, визначені у п. 292.11 ст. 292 Кодексу. Зокрема, пп. 8 п. 292.11 ст. 292 Кодексу передбачено, що не включаються до складу доходу суми коштів та вартість майна, внесені засновниками або учасниками платника єдиного податку до статутного капіталу такого платника.

Відповідно до пп. 8 п. 292.11 ст. 292 ПКУ до складу доходу, визначеного ст. 292 ПКУ, не включаються суми коштів та вартість майна, внесені засновниками або учасниками платника єдиного податку до статутного капіталу такого платника.

Таким чином, якщо засновник при його виході із засновницького складу отримує від емітента корпоративних прав - юридичної особи - платника єдиного податку майно (основні засоби, товари) замість грошових коштів, що були внесені таким засновником, то така операція для платника єдиного податку прирівнюється до продажу такого майна.

При цьому якщо вартість майна (основних засобів, товарів) дорівнює або вища вартості внеску до статутного фонду, здійсненого засновником в грошовій формі, то об'єкт оподаткування у юридичної особи - платника єдиного податку не виникає.

У разі якщо вартість майна (основних засобів, товарів) є нижчою вартості внеску до статутного фонду, то частина внеску, яка залишається неповерненою засновнику, у разі його виходу із засновницького складу, має бути включена до складу доходу емітента корпоративних прав - юридичної особи - платника єдиного податку третьої групи.

Платники єдиного податку третьої групи (юридичні особи) використовують дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень пунктів 44.2, 44.3 ст. 44 Кодексу, який ведеться з метою обрахунку об'єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (п. 296.1 ст. 296, абз. 3 п. 44.2 ст. 44 Кодексу).

Правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов'язки їх учасників визначає Закон України від 06 лютого 2018 року N 2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі - Закон N 2275).

Зменшення статутного капіталу товариства визначено нормами ст. 19 Закону N 2275.

Відповідно до пп. 14.1.90 п. 14.1 ст. 14 Кодексу корпоративні права - права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно з пп. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 Кодексу дивіденди - платіж, що здійснюється юридичною особою, в тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів, на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв'язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Для цілей оподаткування до дивідендів прирівнюється, зокрема, виплата в грошовій або негрошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника - нерезидента України у зв'язку зі зменшенням статутного капіталу, викупом юридичною особою корпоративних прав у власному статутному капіталі, виходом учасника зі складу господарського товариства або іншої аналогічної операції між юридичною особою та її учасником, у розмірі, що призводить до зменшення нерозподіленого прибутку юридичної особи.

Порядок сплати податкового зобов'язання з податку на прибуток при виплаті дивідендів встановлено п. 57.1¹ ст. 57 Кодексу.

У разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів платник податку на прибуток - емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 137 цього Кодексу (пп. 57.1¹.1 п. 57.1¹ ст. 57 Кодексу).

Згідно з пп. 57.1¹.2. п. 57.1¹ ст. 57 Кодексу крім випадків, передбачених підпунктом 57.1 1.3 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток.

Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Обов'язок з нарахування та сплати авансового внеску з податку за визначеною п. 136.1 ст. 136 цього Кодексу ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав (крім платників єдиного податку), що є резидентом, незалежно від того, чи користується такий емітент пільгами із сплати податку, передбаченими цим Кодексом, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена п. 136.1 ст. 136 цього Кодексу.

Таким чином, платники єдиного податку не нараховують та не сплачують до бюджету авансові внески при виплаті дивідендів, а у разі переходу на сплату інших податків і зборів такі платники є платниками авансового внеску при виплаті дивідендів.

Порядок та методи розрахунків у разі виходу, виключення та вибуття з Товариства його учасників регулюється Цивільним кодексом України та Законом N 2275 та не регулюється податковим законодавством.

Зауважимо, що кожний конкретний випадок виникнення податкових відносин слід розглядати з урахуванням суттєвих обставин здійснення відповідних господарських операцій та всіх первинних документів, оформленням яких вони супроводжувались.

Додатково повідомляємо, що п. 52⁸ підрозд. 10 розд. XX Перехідні положення Кодексу тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених, зокрема, ст. ст. 52 і 53 Кодексу щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 розд. II Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.