Відрядження та вихідний день: які гарантії чи сплату має працівник?

Чи обов’язково надавати вихідний день і нараховувати добові за вихідний неділю, якщо при поверненні із відрядження поїзд прибуває вранці у неділю? Як це написати у наказі про відрядження: чи треба зазначати що він повертається у неділю чи не потрібно?

Подібні питання часто задають не тільки бухгалтери, але й кадровики. Проаналізуємо трудове законодавство та інші правові і нормативні акти.

Загальні питання організації відрядження регулюють «Загальні положення» Інструкції про службовi вiдрядження в межах України та за кордон, яка затверджена наказом Мінфін Про затвердження Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон  від 13.03.1998 р. № 59. Як зазначено у листі Мінфін від 11.07.2002 р. № 041-407-627/13-568 «Статтею 12 Закону України # 2280 № 108/95-ВР передбачено, що гарантiї i компенсацiї працiвникам у разi службових вiдряджень, що встановленi Кодексом законiв про працю України ( 322-08 ) та iншими актами законодавства, є мiнiмальними державними гарантiями». Отже, деякі гарантії, закріплені в Інструкції, є гарантіями для всіх працівників незалежно від того, чи працюють вони на державному підприємстві, чи на комерційному.

Службовим вiдрядженням вважається поїздка працiвника за розпорядженням керiвника пiдприємство на певний строк до iншого населеного пункту для виконання службового доручення поза мiсцем його постiйної роботи (за наявностi документiв, що пiдтверджують зв'язок службового вiдрядження з основною дiяльнiстю пiдприємства).

Тобто день вибуття у вiдрядження та день прибуття з нього вважаються днями перебування працiвника у вiдрядженнi. Тому строк відрядження, який припадає зокрема і на вихідні (субота, неділя) або святкові необхідно зазначити у наказі про відрядження. За ці дні будуть нараховуватися суми добових бухгалтерією підприємства (добові не залежать від вихідних чи робочих днів).

Що стосується надання іншого вихідного дня при умові повернення працівника з відрядження у вихідний день (субота або неділя), то відповідно до п. 12 «Загальних положень» Інструкції № 59, якщо наказом про вiдрядження передбачено повернення працiвника з вiдрядження у вихiдний день, то працiвниковi може (!) надаватися iнший день вiдпочинку вiдповiдно до законодавства у сферi регулювання трудових вiдносин.

Як бачимо, законодавець закріпив за підприємством право вибору: працівникові може надаватися інший день, а може і не надаватися. Тобто це питання треба вирішувати в індивідуальному порядку, закріплюючи цю можливість в наказі про відрядження.

Оскільки питання надання дня вiдпочинку в порядку компенсацiї за вiдбуття (прибуття) у вiдрядження працiвника у вихiдний день законодавчо не врегульоване, на думку автора, якщо в наказі про відрядження не закріплені гарантії щодо надання іншого вихідного дня за рахунок повернення з відрядження у вихідний день, тоді жодних додаткових днів відпочинку працівник не буде мати. Щодо оплати, то на думку фахівців Мінсоцполітики (консультацію див. нижче), днi вiдпочинку, якi надаються вiдповiдно до п. 12 Iнструкцiї, не пiдлягають оплатi, як і не оплачуються вихiднi днi працiвникiв.

Додатково в листі Мінсоцполітики від 19.06.2008 р. № 154/13/116-08 зазначено наступне:дні відбуття або повернення із відрядження, які збігаються з вихідними, святковими або неробочими днями, не вважаються такими, у які працівник спеціально відряджений для роботи, отже, й компенсації за роботу в ці дні не виплачується.

Тетяна МОЙСЕЄНКО,
податковий консультант

КОНСУЛЬТУЄ МIНIСТЕРСТВО СОЦIАЛЬНОЇ ПОЛIТИКИ УКРАЇНИ
Департамент заробiтної плати та умов працi

Про оплату часу вiдрядження

ПИТАННЯ: Чи мала проводитися оплата вiдрядження в разi повернення з вiдрядження у вихiдний день та в якому розмiрi?

ВIДПОВIДЬ: Питання, пов'язанi iз службовими вiдрядженнями, регулюються ст. 121 КЗпП, ПОДАТКОВИМ КОДЕКСОМ УКРАЇНИ , постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 02.02.2011 р. № 98 Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів та iнструкцiєю про службовi вiдрядження в межах України вiд 17.03.2011 р. № 362 (далi - Iнструкцiя).

За пунктом 12 Iнструкцiї, якщо наказом про вiдрядження передбачено повернення працiвника з вiдрядження у вихiдний день, то працiвниковi може надаватися iнший день вiдпочинку вiдповiдно до законодавства у сферi регулювання трудових вiдносин.

Днi вiдпочинку, якi надаються вiдповiдно до п. 12 Iнструкцiї, не пiдлягають оплатi, як іне оплачуються вихiднi днi працiвникiв.

За статтею 15 Закону України «Про оплату працi» пiдприємства госпрозрахункової сфери питання оплати працi своїх працiвникiв вирiшують самостiйно в колективному договорi з дотриманням норм i гарантiй, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (мiжгалузевими) i територiальними угодами.

Тобто умови встановлення i розмiри оплати працi працiвникiв, у тому числi за перiод вiдрядження, пiдприємства визначають самостiйно в колективному договорi або iншому локальному актi. Якщо колективний договiр в органiзацiї не укладено, то власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити це питання з представниками трудового колективу.

Отже, оскiльки положення Iнструкцiї поширюються лише на органи державної влади, пiдприємства, установи та органiзацiї, що повнiстю або частково утримуються (фiнансуються) за рахунок бюджетних коштiв, то госпрозрахунковi пiдприємства питання щодо вiдряджень мають урегулювати в колективному договорi, керуючись наданими їм чинним законодавством правами, зокрема, в колективному договорi можуть установлювати в межах фiнансових можливостей додатковi порiвняно з чинним законодавством гарантiї та компенсацiї, в тому числi гарантiї та компенсацiї працiвникам пiд час службових вiдряджень. У колективному договорi чи iншому локальному документi пiдприємства може бути передбачено норму щодо оплати днiв вибуття (прибуття) з вiдрядження у вихiдний день тощо.

Неля СИНЬКО,
начальник відділу

"Праця i зарплата" № 15 (979), 20 квiтня 2016 р.

МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 07.11.2013 № 998/13 / 155-13

Щодо службових відряджень

Департамент заробітної плати та умов праці розглянув лист, що надійшов з Кабінету Міністрів України, і в межах компетенції повідомляє.

До питання 1

Відповідно до підпункту 140.1.7 Податкового кодексу України суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються за рахунок бюджетних коштів, визначаються Кабінетом Міністрів України.

На виконання цієї норми Кабінет Міністрів України прийняв відповідну Постанову від 02.02.2011 № 98, а Міністерство фінансів України, в свою чергу, видало наказ від 17.03.2011 № 362, яким викладено в новій редакції Інструкцію про службові відрядження в межах України та за кордон (далі - Інструкція).

Відповідно до пункту 9 Інструкції на працівника, який перебуває у відрядженні, поширюється режим робочого часу того підприємства, до якого він відряджений. Замість днів відпочинку, не використаних за час відрядження, інші дні відпочинку після повернення з відрядження не надаються.

Пунктом 10 Інструкції визначено, [що] якщо працівник спеціально відряджений для роботи у вихідні або святкові й неробочі дні, то компенсація за роботу в ці дні виплачується відповідно до чинного законодавства.

Тобто в наказі про направлення у відрядження повинно бути зазначено, що працівник буде працювати у вихідні дні. У даному випадку робота в ці дні буде оплачена відповідно до статті 107 Кодексу законів про працю України в розмірі подвійної тарифної ставки (окладу).

У той же час зазначаємо, [що] оскільки дію нової редакції Інструкції поширюється лише на органи державної влади, підприємства, установи та організації, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, то госпрозрахункові підприємства питання щодо відряджень повинні врегулювати в колективному договорі підприємства.

До питання 2

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про колективні договори і угоди" у колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, зокрема режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку.

Відповідно до зазначеного режим роботи, тривалість робочого часу і часу відпочинку встановлюються роботодавцем в правилах внутрішнього трудового розпорядку або у колективному договорі з дотриманням норм законодавства про працю.

Отже, питання виходу працівника на роботу в день вибуття у відрядження та день прибуття з відрядження регулюється правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства.

До питання 3

Згідно з Інструкцією про службові відрядження направлення працівника у відрядження здійснюється керівником підприємства або його заступником і оформлюється наказом (розпорядженням) із зазначенням: пункту призначення, найменування підприємства, куди відряджається працівник, строку й мети відрядження.

Відповідно до пункту 6 Інструкції керівник підприємства може встановлювати додаткові обмеження щодо сум та цілей використання засобів, наданих на відрядження: витрат на наймання житлового приміщення, побутові послуги, транспортні та інші видатки. Такі обмеження вказуються в наказі (розпорядженні) керівника підприємства.

Пунктом 11 Інструкції визначено, що працівникові, перед від'їздом в відрядження видається грошовий аванс у межах суми, визначеної на оплату проїзду, наймання житлового приміщення і добові витрати.

Аванс відрядженому працівникові може видаватися готівкою або перераховуватися у безготівковій формі на відповідний рахунок для використання із застосуванням платіжних карток.

Аванс видається до початку поїздки, але не раніше дати видання наказу про відрядження. Незабезпечення відрядженого працівника є порушенням трудового законодавства, і винні особи відповідно до статті 265 Кодексу законів про працю України несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. У разі якщо працівник не буде забезпечений авансом на відрядження, то винних у цьому посадових осіб підприємства можуть залучити до адміністративної відповідальності за порушення законодавства про працю (штраф в розмірі від 510 до 1700 грн. відповідно до ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Директор Департаменту                                                                                                 О. Товстенко

Джерело: http://dominanta.in.ua