Інвентаризація під час фактичної перевірки

Суб’єкт господарювання зобов’язаний надати до перевірки накладні, товарно-транспортні накладні на товар, що знаходиться у реалізації, а також провести перерахунок готівки за місцем проведення розрахунків для встановлення обсягу реалізації на час перевірки.

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 17.08.2020 р. № 3378/ІПК/99-00-07-05-01-06

Державна податкова служба України розглянула звернення ФОП   щодо проведення інвентаризації під час фактичної перевірки та в порядку статті 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) повідомляє.

Органи Державної податкової служби України у своїй діяльності керуються виключно Конституцією України, законами України та іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковим кодексом України на органи державної податкової служби (контролюючі органи) покладена функція здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, проведення перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов’язкових платежів), які віднесені до їх компетенції.

Відповідно до пп. 20.1.9 п. 20.1 ст. 20 Кодексу контролюючі органи, визначені пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 цього Кодексу, мають право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків Товарно-маїеріальних цінностей, готівки.

Пунктом 82.3 ст. 82 Кодексу визначено, що тривалість перевірок, визначених ст. 80 цього Кодексу, не повинна перевищувати 10 діб.

Продовження строку таких перевірок: здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 5 діб.

Враховуючи зазначене, представники контролюючого органу мають право під час проведення фактичної перевірки вимагати від платника податків, що перевіряється, проведення інвентаризації та зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.

Відповідно до п. 12 ст. З Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265), суб’єкти господарювання, які здійсняють розрахункові операції у готівковій або безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені у такому обліку.

При цьому суб’єкт господарювання зобов’язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).

Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстроваці платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Таким чином, суб’єкт господарювання зобов’язаний надати до перевірки накладні, товаро-транспортні накладні на товар, що знаходиться у реалізації, а також провести перерахунок готівки за місцем проведення розрахунків для встановлення обсягу реалізації на час перевірки.

Окремо зазначаємо, що вимоги Положення про інвентаризацію активів та зобов’язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879, відповідно до п. 2 цього Положення застосовується для юридичних осіб усіх форм власності та не розповсюджуються на фізичних осіб - підприємців.

Згідно з пунктом 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.