ДФС відповіла на 11 запитань про створення акцизного складу

Нагадаємо, що з 1 січня 2019 року обладнання акцизних складів витратомірами та рівнемірами буде обов'язковим (п. 12 підрозд. 5 розд. ХХ Податкового кодексу, далі – ПК). Тому багато підприємств, які мають відношення до торгівлі та зберігання пального, стурбовані питаннями, пов'язаними зі створенням акцизних складів та обладнанням їх лічильниками.

В ІПК № 3302 і № 3793 відповіла на одинадцять таких запитань, поставлених підприємствами. Розглянемо ці ІПК, опираючись на Порядок, затверджений постановою від 22.11.17 р. № 891 (далі – Порядок № 891). Ітиметься про те, коли підприємство є розпорядником акцизного складу (це залежить від проваджуваних видів діяльності та суті укладених договорів) і що саме є акцизним складом.

Перейдемо до запитань.

1. Чи є підприємство розпорядником акцизного складу, якщо воно орендує резервуари для зберігання пального перед подальшим його продажем третім особам?

Так, таке підприємство є розпорядником акцизного складу. Відповідно до пп. 14.1.224 ПК розпорядник акцизного складу – це суб'єкт господарювання, який, зокрема, здійснює виробництво, обробку (переробку), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального (крім зрідженого газу природного, бензолу, метанолу). Виняток – суб'єкти господарювання, які мають на території України приміщення для здійснення перелічених вище операцій для власного споживання пального.

2. Чи зобов'язане підприємство, що орендує резервуари для зберігання пального перед подальшим його продажем третім особам, вести дані в Єдиному держреєстрі витратомірів-лічильників і рівномірів-лічильників рівня пального в резервуарі (далі – Реєстр)?

Так, зобов'язане, якщо таке підприємство є розпорядником акцизного складу (див. відповідь на запитання 1).

3. Чи є підприємство розпорядником акцизного складу, якщо воно зберігає пальне в третьої особи на підставі договору зберігання?

Ні, не є (див. визначення із пп. 14.1.224 ПК, наведене вище).

4. Чи зобов'язане підприємство, що зберігає пальне в третьої особи на підставі договору зберігання, вести дані в Реєстрі?

Ні, не зобов'язане. Таке підприємство не є розпорядником акцизного складу.

5. Чи є підприємство розпорядником акцизного складу, якщо продане третій особі пальне зберігається в нього до фактичної передачі покупцю, а підприємство, у свою чергу, зберігає це пальне в резервуарах АЗС партнера-підприємства згідно з договором зберігання?

Ні, не є (див. визначення із пп. 14.1.224 ПК, наведене вище).

6. Чи зобов'язане підприємство в ситуації, описаній у запитанні 5, вести дані в Реєстрі?

Ні, не зобов'язане. Це підприємство не є розпорядником акцизного складу.

7. Чи зобов'язані власники АЗС вести дані в Реєстрі щодо резервуарів, розміщених на АЗС?

Так, зобов'язані, якщо вони є розпорядниками акцизного складу.

8. Чи вважається лічильник, установлений на заправній колонці АЗС, витратоміром у розумінні Порядку № 891?

Витратомір-лічильник – це законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки, призначений для безперервного виміру, запам'ятовування та відображення у фактичних умовах виміру кількості пального, що проходить через вимірювальний перетворювач у закритих, повністю заповнених трубопроводах (п. 2 Порядку № 891).

У проекті наказу Мінфіну «Про затвердження формату даних, структури та форм електронних документів для наповнення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів – лічильників рівня пального в резервуарі» (розміщений на сайті ДФС у розділі «Регуляторна політика») зазначено, що витратоміри встановлюються на точках наливу (відпуску) пального на акцизних складах. При цьому такі витратоміри повинні відповідати вимогам, установленим Технічним регламентом, затвердженим постановою КМУ від 13.01.16 р. № 94.

Тому точно дізнатися, чи підпадає кожний з установлених на заправних колонках витратомірів під дію Порядку № 891, підприємство може в ДП «Укрметртестстандарт» і Мінекономрозвитку.

Зверніть увагу! В ІПК № 3302, відповідаючи на запитання 3–6, ДФС зазначила, що у випадку якщо підприємство-замовник передає пальне третій особі (виконавцю) для надання послуг, то замовник є платником акцизного податку з реалізації пального згідно з пп. 14.1.212 ПК. При цьому  передача пального на підставі договорів зберігання не є об’єктом.

9. Чи є цистерни бензовозів і підземні/наземні резервуари, розташовані на відкритій території (не в приміщеннях), частиною акцизного складу?

В ІПК № 3793 ДФС відповіла, що резервуари, використовувані підприємством для навантаження-розвантаження та зберігання пального виключно для власного споживання, не є акцизним складом. А от якщо підприємство заправляє пальним техніку сторонніх осіб, тоді всі такі резервуари є частиною акцизного складу. При цьому контролюючий орган не наголошує на тому, стоять такі резервуари на відкритій території чи в приміщенні.

Із даного питання рекомендуємо звернути увагу на думку, висловлену ДФС у листі від 09.06.16 р. № 12869/6/99-99-15-03-03-15. У цьому листі ДФС, зокрема, дійшла висновку, що акцизним складом уважається тільки приміщення, розташоване на обмеженій території, яке має у своєму внутрішньому обсязі відповідні ємності (при виконанні умов, передбачених пп. 14.1.6 ПК). Також у листі ДФС указала, що бензовоз не відноситься до акцизного складу в розумінні ПК.

Як бачите, відповідь на це запитання не можна назвати однозначною. На наш погляд, якщо в підприємства є спеціальне приміщення для операцій із пальним, яке підходить під поняття «акцизний склад», тільки тоді цистерни, що окремо стоять, можна вважати його частиною. Відповідь на поставлене вище запитання, надане в ІПК № 3793, на нашу думку, є досить спірним.

10. Чи є кожний окремий резервуар, розташований на відкритій території, акцизним складом? Чи склад – це вся група таких резервуарів?

Прямої відповіді на це запитання ДФС в ІПК № 3793 не дала. Указала лише, що такі резервуари є частиною акцизного складу.

11. Для застосування вимог п. 18 підрозд. 5 розд. ХХ ПК обсяг резервуарів треба рахувати за кожним складом окремо чи враховувати весь обсяг резервуарів, що належать суб'єкту господарювання?

Відповідно до п. 18 підрозд. 5 розд. ХХ ПК норми кодексу про застосування штрафних санкцій за необладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками застосовуються до розпорядників акцизних складів, де розташовані резервуари, загальна місткість яких:

• із 1 січня 2019 року – перевищує 20 000 м³;
• 1 липня 2019 року – більше 1 000 м3, але менше 20 000 м³;
• 1 липня 2020 року – не більше 1 000 м³.

ДФС не роз'яснила цю норму ПК, а тільки її процитувала. На наш погляд, штрафні санкції за необладнання акцизних складів повинні застосовуватися до всього загального обсягу резервуарів незалежно від кількості акцизних складів в одного суб'єкта господарювання. Саме так буквально читається дана норма ПК.