Принцип сумлінності платника податків в податкових суперечках

На п'ятому році існування пункту 56.21 ПК України суди нарешті усвідомили принцип сумлінності платника податків і почали його застосовувати в податкових суперечках.

2015 рік ознаменувався змінами як в податковій, так і в судовій системі. Чи позначилися реформи на практиці розгляду податкових спорів судами?

Природно, такі важливі реформи не могли не позначитися на практиці розгляду податкових спорів. В першу чергу перетворення відбилися на якості правосуддя. Не можна не відзначити, що судді стали більш детально вивчати обставини справи, ретельніше досліджувати акти податкових перевірок, первинну документацію платника податків, а також основні аспекти його господарської діяльності.

Які тенденції спостерігаються сьогодні в судовій практиці з податкових спорів? Чи змінилися ключові підходи судів до їх вирішення?

Приємно відзначити, що суди стали активніше допомагати платникам податків відстоювати їх права і інтереси. Це свідчить про трансформації правосуддя, його перехід від адміністративно-каральної системи до прогресивного і справедливого способу вирішення спорів.

Одним з найбільш істотних змін для бізнесу стало те, що з 2015 року платники податків отримали можливість оскаржити не тільки результати податкової перевірки, а й передумови для її проведення. Тобто зараз можна оскаржити не тільки рішення податкової про донарахування зобов'язань, але і накази про проведення перевірки як такої. Раніше довгий час представники податкових органів стверджували, що фактичний допуск інспектора до перевірки позбавляє платника податків права в подальшому оскаржувати результати такої перевірки на підставі порушень при її призначенні. При цьому податківці посилалися на постанову Верховного Суду України (ВСУ) від 24 грудня 2010 року у справі № 21-25а10, в якому суд встановив, що платник податків, який вважає порушеним порядок і підстави проведення податкової перевірки, має право захистити своє право шляхом недопущення посадових осіб до такої перевірки. Якщо ж допуск до перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду справи в суді може бути тільки суть виявлених в ході перевірки порушень.

Однак недопуск до проведення перевірки - це сумнівний спосіб захисту. По-перше, він не діє в разі проведення невиїзних перевірок. По-друге, несе в собі ризики арешту майна, зокрема поточних рахунків підприємства, згідно з підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу (ПК) України. У 2015 році ця практика змінилася. Так, 27 січня 2015 року ЗСУ за результатами розгляду справи № 21-425а14 зробив такий правовий висновок: недотримання податковим органом обов'язкових умов для проведення податкової перевірки дає підстави для висновків про незаконність перевірки і її наслідків. Таким чином, навіть якщо платник податків допустив перевіряльників до перевірки, але при цьому не був ознайомлений з наказом про проведення такої перевірки або були допущені інші процедурні порушення під час перевірки, результати такої перевірки можуть і повинні бути визнані незаконними.

Докладнішу інформацію можна знайти за посиланням: http://pravo.ua/article.php?id=100112...