Основні ризики перспективної пенсійної реформи в Україні

Вчора була представлена перспективна пенсійна концепція, відповідно до якої солідарну пенсійну систему чекає фактична децентралізація. З якими основними ризиками доведеться зустрітися громадянам та органам влади?

З представленої заступником голови комітету Верховної Ради з економічної політики статистики випливає, що в даний час 11 пенсіонерів містяться 10 працівниками, які роблять внески в солідарну систему, а переважна більшість пенсіонерів (близько 78 відсотків) отримують пенсію в межах 2 000 грн на місяць, 17 відсотків – в межах 4 000 грн і лише 3 відсотки – більше 4 000 грн.

У найближчому майбутньому, при поточній тенденції в демографії та економіки, це співвідношення може змінитися в бік збільшення кількості пенсіонерів.

Чисто математично виконання соціальних зобов'язань без реформ буде ускладнено, а субсидування з держбюджету системно проблему не вирішить.

У зв'язку з цим пропонується система персональних накопичень від 2% від зарплати з щорічним збільшенням на 1% до підсумкових 7% в місяць. Система буде обов'язковою для людей молодше тридцяти п'яти.

Надалі пенсіонер буде отримувати пенсію з різних джерел – основну частину з зберігається солідарної системи, близько третини з особистих рахунків і десяту частину від недержавного пенсійного забезпечення.

Передбачається й можливість успадкування накопичень. При цьому систему планується запустити без збільшення ЄС та ПДФО за рахунок перерозподілу поточних надходжень і додаткових прямих і непрямих фіскальних джерел (зменшення податку на прибуток, перерозподіл інших надходжень у бюджет).

Очікувана планка за перші 10 років – близько 420 млрд гривень. Для нівелювання інфляції накопичення пропонується вкладати в облігації внутрішньої держпозики з прибутковістю не нижче рівня інфляції в поточному році.

Сама по собі система не нова. І накопичувальна система і недержавна складова відомі давно і впровадження моделі було тільки питанням часу, оскільки діяла при СРСР модель пенсійного забезпечення, заснована на зовсім інший демографії та зайнятості, з очевидних причин працювати в поточних умовах не може хоча б математично.

Тому децентралізація з метою диверсифікації є ідеєю, яка цілком відповідає викликам часу, але разом з цим вона несе фундаментальні ризики, які коротко можна охарактеризувати так:

1. Далекий горизонт інвестування. Концепція передбачає індивідуально накопичувати вже «сьогодні» при колосальному часовому інтервалі запитання ресурсів. Цьому сприяє цілий ряд ризиків, не останнім з яких є нестабільність законодавчої системи, яка може до точки запитання ресурсів змінитися неодноразово і не передбачає активної участі що накопичує в управлінні активами. Компенсатором може бути політична стабільність та нівелювання ризиків у цілому.

2. Інфляційний ризик. При введення національної грошової одиниці гривні курс до долара США становив менше 2 грн за 1 долар США. І купівельна здатність 1 гривні очевидно була вище сьогоднішньої.

Враховуючи торговий баланс, об'єктивну енергозалежність країни і економічні реалії купівельна спроможність національної валюти іноді є єдиним балансиром, здатним розтягнути негативні економічно явища в часі і чисто технічно виконувати бюджети (показовим є приклад Греції, де такої можливості не було).

В результаті при умовному запровадження цієї концепції в 1996 році умовний накопичує станом на сьогоднішній день значно втратив у купівельної спроможності заощаджень і компенсація ОВДП на індекс інфляції в даному випадку повністю не покриє втрати як мінімум тому, що індекс і реальне зростання цін на основні групи товарів далеко не збігаються, а в разі імпортного товару ціна реагує практично миттєво, слідом за валютним ринком.

Ситуація з цінами на товари внутрішнього виробництва має часовий лаг, але в будь-якому випадку наздоганяє ситуацію, оскільки майже завжди існує імпортна складова, а учасники ринку у випадках волатильності закривають власні ризики простим урахуванням їх у цінах. Тому система очевидно вимагає правил роботи з накопиченнями.

3. Відсутність якісних та ефективних фінансових інструментів. Як зазначено вище, звичайних ОВДП на індекс інфляції буде недостатньо. Фондовий ринок після кризи сьогодні знаходиться в тяжкому стані так і особливості його роботи у вітчизняних умовах мають ризики не менші, ніж міждержавні.

Механізмів роботи у валютній сфері та у сфері дорогоцінних металів і каменів немає навіть у проектах. Як окремий випадок можна розглянути диверсифікацію кошика покупкою інвестиційних монет НБУ, але це на державному рівні несерйозно, т. к. є досить індивідуальним інструментом.

В цілому робота з борговими зобов'язаннями сьогодні вкрай ускладнена і неоднозначна, а залучення великих інвестицій ускладнено. Ринок нерухомості (як комерційної, так і некомерційної) розвивається вкрай слабо. Прибутковості інвестиційних фондів докризового періоду давно неактуальні. Теоретично ризикований інструмент у вигляді депозитів в поточних умовах є високоризиковим.

Детальніше дивись за посиланням: http://hyser.com.ua/