Новий «депозитний» закон: ухвала під тиском народу

Нещодавно Президент України Петро Порошенко під натиском вкладників збанкрутілого банку «Михайлівський» (які домагалися повернення своїх депозитів), виявив право власної законодавчої ініціативи та скерував до Верховної Ради законопроект про відшкодування заподіяної шкоди, яку було завдано зловживаннями у сфері банківських та фінансових послуг. Народні обранці ухвалили проект закону, а президент його підписав.

Що дасть новий закон вкладникам та всій фінансово-банківській системі? Які його прогалини та сильні сторони?

Недоліки та переваги: є і те, й інше.

Основним недоліком цього документу є те, що він прописаний під конкретну ситуацію:

По суті, він означає або нерозуміння чинного закону № 2121-III, або чинного законодавства загалом.

По-перше, він має так звану зворотну дію. Тобто його норми застосовуватимуться до договорів, які було укладено до ухвалення документу.

Тут можна поставити цілком слушним запитанням: чому за помилки минулого певних структур мають розраховуватися саме платники податків, тобто всі ми з вами. Адже гроші на виплати потерпілим вкладникам будуть «позичатися» саме з державної скарбниці, основне джерело надходжень яких є податки.

По-друге, норма, згідно з якою ФГВФО розглядатиме кожен договір вкладу окремо і ухвалювати за ним індивідуальне рішення. Фахівці впевнені, що така постановка питання робить «крок» до корупційних проявів.

Із позитиву можна виділити наступне — деякі шахрайські схеми просто стають неможливими в майбутньому, збільшується відповідальність працівників банку при його банкрутстві, також покращується інформування вкладників при оформленні різних депозитів.

Грошей вистачить?!

Чи вистачить грошей у ФГВФО, принаймні на те, аби розрахуватися з вкладниками «Михайлівського»?

Зобов’язання за такими вкладами складають близько 1,5 мільярда гривень. Наразі у ФГВФО є ресурсів на 6,6 мільярдів гривень. Таким чином, інституція буде в змозі виплатити кошти.

Навіть не це питання є найголовнішим. Банківська спільнота чекає на прояв політичної волі різних гілок влади, приміром, на розробку й ухвалення закону про захист прав кредиторів, що вже декілька років не може також «дійти» до зали Верховної Ради.

До речі, в цьому законі також повинно бути виписано і права кредитоотримувачів та вкладників. Чому не ухвалюється цей важливий закон, зрозуміти просто: навіть серед депутатів парламенту є чимало осіб-кредитоотримувачів, які свого часу набралися великих позикових сум і все ніяк не повернуть їх назад.

Також необхідно покращити систему банківського нагляду. Звісно, Нацбанк зробив у цьому напрямку чимало, проте, як видно, роботи й досі багато.

Джерело: http://ckp.in.ua/analytics/14131