Ідеальне рішення для зернових

Українці часто скаржаться на якість продуктів харчування, а іноземці, навпаки, влаштовують гастрономічні тури по нашій країні. Відомий приклад київського представництва однієї китайської корпорації, працівники якого відправляли літаком продукти з України додому, в Піднебесну. Зараз через війну на Донбасі це представництво закрито, а повернулися на батьківщину китайці напевно шкодують, що більше не можуть годувати сім'ї смачними і корисними українськими продуктами.

Світ переконується, що українські компанії виробляють високоякісні продукти харчування з хорошої сировини. Нашій країні навіть дали назву bread basket (з англ. "хлібний кошик"). Ми дійсно годуємо зерновими багато країн, які не можуть забезпечити внутрішній ринок якісною продовольством. На світовому ринку нас обходять тільки США і 28 країн Євросоюзу, якщо сприймати їх як одного продавця. Також Україна - один з найбільших світових експортерів горіхів, меду, яєць, курятини та сої.

Поставки продовольства за кордон приносять країні 40% експортної виручки. При цьому сільське господарство - лише 16% національної економіки і 18% робочих місць. Майже 42% аграрної виручки надходить від продажу зернових культур, 23% - рослинного масла, 17% - готових харчових продуктів.

Основна частка українського продовольчого експорту припала в минулому році на країни Азії (46%) і Європу (27%). На Африку довелося 13%, а на країни СНД - 10%.

На жаль, ми постачаємо наших торгових партнерів в основному сировиною, на якому працює їх переробна промисловість. Таким чином вони не тільки забезпечують своє населення готовими продуктами харчування і роботою, а й часом отримують валютну виручку від поставок вже в Україні продукції з нашої сировини (чого тільки варта імпорт в Україну італійських спагеті з нашої пшениці).

Всі продукти нашої переробки, наприклад, кондитерські вироби, консервовані овочі та фрукти, соуси, мінеральна вода та інше, в основному йдуть в СНД. До речі, вітчизняна статистика не вважає сухе молоко, масло, сир і йогурт продукцією переробки. Але, не дивлячись на те, що Україна в десятці світових експортерів олії, частка продажів молочних продуктів в нашому Агроекспорт невелика, і не може значно поліпшити загальний відсоток переробки в поставках за кордон.

Крім того, Україна - лідер з виробництва та експорту соняшникової олії. Наші експортери контролюють 60% світового ринку цієї продукції. А це - теж переробка і ще один привід для гордості.

Локомотив експорту

Очевидно, що найближчі п'ять років Україна не відмовиться від експорту зерна. Експерти кажуть, що і географічна структура поставок не зміниться. Імпортувати вітчизняне зерно буде Азія, Близький Схід і Північна Африка. Серед найбільших покупців повинен залишитися і Євросоюз, куди йде третина експорту.

З 2013 року валовий збір зерна в Україні перевищує 60 млн тонн. У цьому році, за прогнозами, ми не знизимо планку. Не будемо забувати, що ще десять років тому, в 2006 році урожай зернових в країні склав 34 млн тонн, а двадцять років тому, в 1996 році - всього лише 25 млн тонн.

Деякі експерти вважають, що Україні пора перестати гнатися за валом і зосередитися на переробної промисловості, щоб експортувати не зерно, а, наприклад, борошно - продукцію з більш високою доданою вартістю. Але глава Української зернової асоціації, куди входять найбільші експортери зерна, Володимир Клименко не цілком згоден з цим. Він вважає, що Україні слід розвивати своє сільське господарство за прикладом високотехнологічних США, які роблять ставку на кукурудзу. За такої умови, за його словами, протягом 10 років ми зможемо подвоїти врожайність зернових, тобто вирощувати не 60 млн тонн, а 120 млн тонн. У такій спосіб ми витримаємо конкуренцію з боку Аргентини і Бразилії, які вже наслідують приклад Штатів і намагаються витіснити нас з трійки світових лідерів з експорту. Крім того, в України буде достатня сировинна база для виробництва біопалива з кукурудзи, що істотно знизить залежність від імпортного газу.

Але потрібно врахувати важливий нюанс: в США 75% кукурудзи - генномодифіковані сорти. Потрібно зібратися і зробити перший крок: поміняти закон про біобезпеку.

Потрібно вирішити всі сорти ГМО, які є в Сполучених Штатах і в Європейському Союзі, які пройшли випробування і дозволені там. Потрібно стати на шлях виробництва біопалива. Це стане різким стимулом для збільшення виробництва зерна, його використання і переробки.

Фахівці зернового ринку в основному сходяться на думці, що Україні необхідно зберегти свою зернову спеціалізацію і продовжувати нарощувати валові збори. Залишилося тільки визначитися, яким шляхом буде розвиватися виробництво зернових. Можна виробляти ГМО-кукурудзу, частина врожаю експортувати, а частина відправляти на виробництво біоетанолу, а з відходів цього виробництва виготовляти корми для тварин. Інший варіант - грамотний підхід до селекції, використання відповідних нашого клімату сортів пшениці і ячменю, а також ставка на органічне виробництво, попит на продукцію якого в розвинених країнах (в тих же США) зростає безперервно. А можна залишити все, як є. Або розробити безліч інших підходів. Але оскільки шанувальників ГМО-варіанту стає все більше, то в найближчі роки можна очікувати якщо не легалізації таких сортів, то, по крайней мере, відновлення бурхливих дискусій з цього приводу.

Докладнішу інформацію можна знайти за посиланням: http://a7d.com.ua/