Безумовний базовий дохід. Утопія або реальний спосіб боротьби з бідністю?

Процеси глобалізації та автоматизації виробництва ставлять людину в невигідні умови. Вже з'явився термін «технологічне безробіття». І за оцінками аналітиків в недалекому майбутньому ця проблема торкнеться представників самих різних спеціальностей — від робітників підприємств до фермерів, від лікарів до юристів.

Відповідно до досліджень компанії McKinsey & Company, у найближчі двадцять років 45% існуючих зараз робочих місць будуть автоматизовані з використанням таких технологій, як машинне навчання, штучний інтелект, робототехніка і 3D-друк.

   Коли з'явилися перші автомобілі, навіть без дару ясновидіння можна було зрозуміти, що кучери, якщо брати в цілому, перекваліфіковуються у водіїв, а конюхи — у автомеханіків. В цей раз вимагається куди більш багату уяву, щоб уявити нові робочі професії, на які можуть претендувати люди, які позбулися роботи через безпілотних автомобілів, а їх тільки в США налічується 4 мільйони. Досягнення в сфері тривимірної друку і «контурного будівництва» поставлять перед загрозою безробіття ще 14 мільйонів людей, зайнятих на виробництві і в будівництві.

Вколюють роботи – щаслива людина

Приблизно таку картину бачать у майбутньому прихильники безумовного основного доходу.

Безумовний базовий дохід – це соціальна концепція, яка передбачає регулярну виплату певної суми грошей кожному члену певної спільноти з боку держави чи іншого інституту. Виплати виробляються всім членам спільноти, незалежно від рівня доходу і без необхідності виконання роботи.

Останнім часом ця тема дуже популярна серед політиків, економістів і соціологів різних країн.

Наприклад, у Франції на лівоцентристських праймеріз переміг соціаліст Бенуа Амон. Однією з головних ідей його програми є запровадження універсального доходу. Він пропонує до 2018 року виплачувати щомісяця, незалежно від рівня доходів, громадянам від 18 до 25 років так званий гарантований мінімум у розмірі 600 євро. Згідно з його програмою, через кілька років цей універсальний дохід зможе досягти 750 євро і буде поширюватися на всіх повнолітніх.

Депутат Європарламенту Маді Дельво-Стер представила проект доповіді, в якому йдеться про необхідність «всерйоз задуматися» про запровадження концепції безумовного основного доходу. Автор проекту також вказала на те, що потрібно створити систему звітності про вплив роботів на фінансові результати компаній. На її підставі в майбутньому можна буде прийняти рішення про зміну оподаткування та внесків на соціальне забезпечення громадян. Документ був попередньо схвалений і буде винесений на розгляд всіх членів Європарламенту у лютому цього року.

Стенфордський університет запровадив вивчення безумовного основного доходу в навчальну програму. З січня 2017 року в університеті розпочав роботу семінар з філософії безумовного основного доходу. У програму занять входить вивчення основних проблем цієї ідеї: від умов тестування концепції до проблем автоматизації та безробіття.

Соціальний експеримент

З 1 січня 2017 року Фінляндія стала першою країною в світі, яка на практиці впроваджує цю концепцію. Поки що у вигляді експерименту. Шляхом жеребкування серед усіх безробітних країни було обрано 2 000 чоловік, які замість допомоги по безробіттю почали отримувати суму 560 євро щомісяця. Сума вибрана не випадково, це середній розмір допомоги по безробіттю після вирахування податків. Це скромна сума для країни, де середня зарплата перевищує 3 000 євро.

Мета експерименту – поспостерігати спонукають ці безумовні виплати погодитися людини на роботу, в тому числі і низькооплачувану. Адже у випадку зі звичайним посібником, якщо безробітний знаходить роботу, він позбавляється допомоги. Ті щасливчики, які отримують базовий дохід, продовжать його отримувати, навіть якщо почнуть працювати.

Фінляндія не єдина країна, яка здійснює такий експеримент. У Канаді, в її самої маленької провінції на острові Принца Едварда також пробують запровадити в життя цю соціальну концепцію.

За ходом цих експериментів пильно стежать у всьому світі. Ця ідея зараз, дійсно дуже популярна. Але у всякої медалі є дві сторони.

І якщо видимі переваги цієї концепції: боротьба з бідністю і безробіттям, зменшення соціальної нерівності, зниження витрат на функціонування різних соціальних служб, а також надання людині свободи вибору заняття (можна займатися тим, що любиш, а не тим, що вигідніше), то аргументи проти не менш вагомі. Ця система вимагає великих витрат, в нинішній політичній ситуації важко реалізувати через ризик збільшення потоку мігрантів. І, як зазначають противники ідеї, гарантований дохід зменшує стимул працювати і заохочує утриманство.

У кожної медалі дві сторони

Так, у Швейцарії на референдумі в 2016 році громадяни висловилися проти виплат гарантованого доходу в 2 500 швейцарських франків на дорослого і 625 франків на дитину. Автори ініціативи вказували, що відсутність необхідності заробляти на прожиток має допомогти людям розкрити свій творчий потенціал, противники говорили про фінансові труднощі її здійснення. За попередніми оцінками, уряд повинен був виплачувати щорічно близько 208 мільярдів франків: третина суми йшла б з бюджету, для чого потрібно було б урізати соціальні виплати, ще дві третини були б отримані за рахунок збільшення податків.

Хоча ще до активних обговорень теми безумовного основного доходу ентузіасти вже намагалися з'ясувати, як впливає на людину регулярне одержання незароблених грошей.

Африканський комунізм

З січня 2008 по грудень 2009 року в Намібії проходив експеримент, в ході якого кожен житель бідних містечок Омитаре і Очиверо отримував щомісяця 100 намібійських доларів. Виплати здійснювали німецькі благодійні організації. У звіті говориться:

Всього за півроку кількість жителів з недостатньою вагою знизилося з 42 до 17 %.

Діти почали ходити в школу і не мріяли на перервах про мисці кукурудзяної каші, а змогли зосередитися на навчанні.

Майже всі жителі села могли оплатити візит до лікаря.

Різко скоротилося браконьєрство.

 У селі відкрилися дрібні підприємства – місцеві жителі шиють сукні, роблять цеглу, печуть хліб. Ми і не сподівалися, що гроші з Німеччини дадуть такий імпульс регіону.

Але далеко не всі прийшли в такий захват. Наприклад, білий торговець із сусіднього містечка обурений, що жителі села стали багато пиячити – йому регулярно здають порожні пляшки. Підпільних шинків стало в два рази більше. Цілих вісімнадцять точок в селі нелегально торгують спиртним.

Пізніше, в 2011 році, етнограф з тієї ж Німеччини захотіла довідатися, що жителі робили з отриманими в подарунок грошима. Особливо його цікавили представники народу дамара, які складають основне населення села. У них власна система цінностей та способів обміну. Для них важливо не те, чим володіє людина, а те, чим він може поділитися – позичити грошей, підсипати борошна, допомогти з роботою, підвезти. Віддавши якусь річ або надавши послугу, дамара в будь-який час може вимагати що-небудь у відповідь.

 Нерідко буває, що дамара з радістю що-небудь тобі дарує, а на наступний день просить повернути подарунок назад. Така ось стратегія виживання в несприятливих умовах.

Німецька дослідниця опитала 700 осіб, зібрала картотеку з 5 000 файлів, проаналізувала її – і прийшла до висновку, що подарунки з Німеччини абсолютно ніяк не вплинули на економіку села. Але при цьому традиційний круговорот позичені і подарунків досяг неймовірних масштабів. Інакше кажучи, гранти благодійників стали насамперед страховкою від тягот і позбавлень.

Джерело: http://hyser.com.ua/