7 типових помилок українських «агроекспертів»

В українському сільському господарстві, як і в агарної політики, розбираються практично всі жителі країни. Пов'язано це не тільки і не стільки з багатою історією землеробства в Україні, адже цим можуть похвалитися і багато інших держав Європи, наприклад, та ж Франція, а й з нашим радянським минулим, а в першу чергу з голодомором і до того ж з постійним дефіцитом продуктів. Більшість жителів незалежної України останні 25 років рятувалися від нескінченних криз городництвом в тій чи іншій формі.

З огляду на успіхи агробізнесу останніх кількох років, в тому числі і в плані підвищення продуктивності і ефективності, а також впровадження нових технологій, що дозволило агросектору України увірватися до першої п'ятірки світових лідерів, дивує постійне сумне і незадоволене бурмотіння декількох мільйонів «аграрних експертів» всієї країни: «все не так, все не те і все не туди ...».

За останній час наколлекціоніровал самі неусвідомлені висловлювання-непорозуміння про сучасний агробізнесі України від наших же співвітчизників.

1. Держава повинна підтримувати сільське господарство, фермерство, сільську місцевість і т. Д.

Воно повинно нам зовсім стільки, скільки ми йому платимо податків. Навскидку скажу, що відсотків 90 жителів України не знають, який у нас прибутковий податок. Зарплата осідає в голові і кишені виключно за принципом «скільки мені потрапляє на руки». Решта - нехай там бухгалтерія розбирається. Доходи декларувати? Це для слабких, а українці, як відомо, сильні духом, тому й не платять державі нічого або платять мінімально необхідну суму. А воно відповідає їм взаємністю.

2. Молоко від бабусиної корівки найсмачніше і корисне

Щодо смаків сперечатися не буду, молоко з приватного сектору, по ідеї, повинно бути жирніше, а відповідно, для багатьох і смачніше. А ось з приводу якості - все очевидно. Молоко, вироблене в господарствах населення, не відповідає ніяким стандартам якості. Так, наприклад, кількість соматичних клітин в домашньому молоці перевищує допустимі норми в сотні тисяч разів, а хвороби типу бруцельозу або ж лейкозу зустрічаються повсюдно. Якщо додати до цього всього неконтрольоване використання ветеринарних препаратів, то вийде дуже неприємний букет хвороб в одному літрі «молока від бабусі».

3. Землю, як і мати, не продають

Не можна допустити ринку землі, тому як ... і тут маса суперечливих «експертних думок». Звичайно, можна довго дискутувати про те, що якщо землю і мати продавати протиприродно, то їх же здавати в оренду вже нормально? Але суть не в тому: землю в Україні продають, і продають не тільки для промислових цілей або ж для будівництва, але і для ведення сільського господарства. Так звані особисті селянські господарства до 2 га продаються законно направо і наліво. Відповідь на питання «Чому не можна продати 4 га (середній розмір паю) замість двох?» Залишається загадкою. Нелегальний ринок землі присутня скрізь. Виходячи з цього, полматері продавати можна, а цілком - не можна або як?

4. ГМО в Україні, як сексу в СРСР, немає

Але ось цукерки з ГМ-соєю продаються. ГМО у нас є і присутні не тільки в частково нелегально завезених насінні сої або кукурудзи, а й навіть у дорогому сирі в елітних магазинах, оскільки практично всі закваски вже геновідоізмененние! Ми з вами вже наїлися геномодифікованої продукції - нам вже нічого не страшно!

5. Фермерські господарства створюють робочі місця, а агрохолдинги їх знищують

Тут математика дуже проста. Агрохолдинги обробляють близько 5 мільйонів га землі з кількістю персоналу 112 тис., Тобто приблизно 23 людини на 1000 га угідь. А 40 тис. Фермерів обробляють близько 4 мільйонів га землі - відповідно, 10 осіб на 1000 га. Можна ще додати, що тваринництво і фермери - це різні поняття, так як у фермерів, наприклад, близько 2,2% ВРХ, а у холдингів - 7,3%.

6. Українське сільське господарство - це сировинний придаток, а необхідно виробляти товари з доданою вартістю, наприклад, замість зерна - ковбасу, а замість молока - сир

Глибока помилка розсіюється, коли починаєш питати так званих експертів, а кому ці товари потрібні? Український споживач невибагливий (готує в основному будинку) і далеко не багатий (доходи найнижчі в Європі), купувати він більше і дорожче в найближчі роки не буде. Закордон нам допоможе? Покажіть мені країну, де зараз бракує українській ковбаси або нашого сиру з йогуртом? Крім Росії, звичайно. Шукати нові ніші і започатковувати нові проекти по глибокій переробці - так, треба, але це вже інша історія.

7. Урожайність основних культур в Україні поступається середньоєвропейській

У цьому випадку наші всезнаючі «експерти» плутають бізнес і насолоду. В Україні сільське господарство - це реальний бізнес з повним набором типових для бізнесу ризиків на кшталт цінових, фінансових, погодних, управлінських та інших. Витрати на гектар в Україні стоять на першому місці, а потім йде оптимальна врожайність. В Європі ж фермерство - це стиль життя, який підтримується державою. Витрати там не настільки важливі, вони змагаються між собою в врожайності. Тому врожайність ми піднімемо на ті культурам, де ми конкурентоспроможні, - це кукурудза, соя і соняшник, але їх в Європі-то і не вирощують.

Цей список, ясна річ, можна і продовжити: стегенця, куплені в магазині, все (як апельсини у Людмили Янукович) наколоті хімією або водою (різні «експертні» думки), а вирізка свинини піниться на сковороді через кормових добавок, в селі всі трудяться багато і задарма і т. д. Поки зупинимося на вищесказаному.

Алекс Ліссітса, президент асоціації «Український клуб аграрного бізнесу», генеральний директор ІМК

Джерело: http://agroportal.ua/views/blogs/7-ti...