Акценти цієї статті:
На практиці нерідкі ситуації, коли в суб'єктів господарювання (далі – СГ) є зустрічні заборгованості. І тоді контрагенти можуть оформити зарахування, щоб не ганяти гроші з рахунка на рахунок. Ось тільки для деяких СГ такі зарахування – під забороною. Наприклад, для підприємців-єдинників. Хоча і вони можуть удатися до цього способу розрахунків. У яких саме випадках – розповімо в консультації.
Почнемо з теорії, а потім перейдемо до практики.
У цивільному законодавстві зарахування – це один із способів припинення зобов'язань (ст. 601 Цивільного кодексу, далі – ЦК). Договірне зобов'язання може бути припинене шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких уже настав або не встановлений, або ж визначений моментом пред'явлення вимог.
Простіше кажучи, якщо у двох СГ є такі зустрічні однорідні заборгованості, вони мають право їх зарахувати. Наприклад, підприємець відвантажив підприємству товар на суму 1 000 грн, а підприємство надало підприємцеві послуги на таку саму суму. Строк оплати за цими договорами вже настав. Щоб не розраховуватися грошима, підприємство і підприємець можуть зарахувати заборгованості.
У принципі для зарахування заборгованостей достатньо заяви однієї зі сторін зобов'язання (ч. 2 ст. 601 ЦК). Але на практиці операцію зарахування зазвичай оформляють двостороннім документом, підписаним обома сторонами (наприклад, це може бути акт або угода про зарахування зустрічних вимог). Законодавство не обумовлює, як саме назвати цей документ, головне – правильно сформулювати в ньому всі умови.
Так, в цьому акті (угоді) слід зазначити:
На замітку! Детальніше про оформлення зарахувань читайте в «Припиняємо зобов'язання шляхом взаємозаліку». |
У п. 291.6 Податкового кодексу (далі – ПК) сказано, що платники єдиного податку (далі – ЄП) першої – третьої груп зобов'язані здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) тільки у грошовій формі (готівковій та/або безготівковій).
Як ви розумієте, при оформленні зарахування грошових розрахунків між сторонами не буде. А це означає, що підприємець-єдинник не має права вести розрахунки з контрагентом шляхом зарахування. Адже тоді він проігнорує вимогу п. 291.6 ПК, тобто порушить умови перебування на спрощеній системі оподаткування. Про неприємні наслідки такого порушення – див. нижче.
Думка ДПС! У роз’ясненні податківців (ЗІР, категорія 108.1.1) з посиланням на п. 291.6 ПК зроблено висновок, що зарахування зустрічних заборгованостей заборонено єдиннику. І хоча цей висновок зроблено стосовно єдинників-юросіб, але можна сказати, що з єдинниками-фізособами ситуація аналогічна. |
Наслідки цієї ризикованої операції будуть такими:
Давайте розглянемо декілька ситуацій із практики. Так буде простіше зрозуміти, коли зарахування можливе для єдинника, а коли це заборонена операція, яка призведе до небажаних наслідків.
Уважаємо, що може. Адже в забороні (п. 291.6 ПК) ідеться не про будь-які заборгованості, а про розрахунки за товари (роботи, послуги), відвантажені (виконані, надані) єдинниками. А в цьому випадку заборгованість ТОВ не є товарною (це заборгованість не за товари, роботи або послуги, поставлені підприємцем-єдинником).
Тому заборгованість ТОВ перед підприємцем у розмірі 10 000 грн може бути закрита шляхом проведення зарахування, а решту 2 000 грн підприємець повинен перерахувати ТОВ грошима.
Так, можна. При такому зарахуванні не порушуватиметься вимога п. 291.6 ПК. Адже тут ідеться про заборгованості не за поставлений підприємцем товар, а навпаки, за товар, який відвантажений підприємцеві. Тут боржник – єдинник: не йому винні, а він винен. Отже, зарахування за правилами ПК – можливе.
І з погляду цивільного законодавства немає ніяких перешкод. Адже заборгованості сторін:
Важлива умова! Для проведення зарахування строк виконання грошових зобов’язань має настати. Тобто в цьому випадку має настати строк оплати за другим договором, і лише тоді сторони мають право провести зарахування на суму 1 000 грн. |
Ні, не можна. Операція з утримання суми комісійної винагороди за своєю правовою суттю буде зарахуванням. Пояснимо чому.
Отже, комісіонер має грошове зобов'язання перед комітентом (зобов'язаний віддати йому виручку від продажу), а комітент – зустрічні грошові зобов'язання перед комісіонером (зобов'язаний оплатити послуги, надані йому єдинником).
У разі утримання суми комісійної винагороди з виручки фактично відбувається зарахування взаємних грошових вимог сторін. Адже комітент не розраховується сам із підприємцем за надані комісійні послуги грошима. Це і є заборонений для єдинника негрошовий розрахунок за надані комісійні послуги.
Для підприємців-єдинників зарахування є забороненою операцією. За участь у проведенні зарахування їм «світять» не тільки додаткові витрати (сплата ЄП за підвищеною ставкою), але й позбавлення статусу єдинника.
Проте слід пам'ятати, що зарахування один від одного відрізняються і в деяких випадках зарахування усе ж таки можливе і для єдинників.