Помилки в податковій звітності виправляються за встановленими правилами, а не шляхом подання листа в довільній формі

Сторони спору

Позивач – ТОВ; відповідач – орган ДПС.

Обставини справи

Товариством був поданий уточнюючий розрахунок для виправлення помилок, самостійно виявлених у декларації з ПДВ. Пізніше ТОВ надіслало до органу ДПС листа про те, що цей уточнюючий розрахунок був поданий помилково. Орган ДПС за результатами камеральной перевірки донарахував ТОВ податкові зобов’язання з ПДВ, про що виніс податкові повідомлення-рішення (далі – ППР). Товариство оспорило ці ППР у судовому порядку, мотивуючи свою позицію тим, що в ході камеральної перевірки даних із помилково поданого уточнюючого розрахунку орган ДПС не взяв до уваги зазначений лист. Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги ТОВ і скасував оспорювані ППР, з такими висновками погодився і суд апеляційної інстанції. Тоді орган ДПС подав касаційну скаргу.

Позиції сторін

Позивач. Просить відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Відповідач. Просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції і відмовити в задоволенні позову. Свою позицію мотивує тим, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги норму п. 50.1 Податкового кодексу (далі – ПК), згідно з якою виправлення помилок у раніше поданій податковій декларації здійснюється шляхом подання уточнюючого розрахунку до такої декларації.

На чиєму боці суд

Верховний Суд був на боці відповідача (органу ДПС): рішення судів першої та апеляційної інстанції були скасовані, винесена нова постанова, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено (Постанова Верховного Суду від 24.02.20 р., ЄДРСР, реєстр. № 87808810).

Аргументи суду

1. У цій справі спірним є питання про обов’язок контролюючого органу враховувати повідомлення, отримані від платника податків у формі листів про визнання раніше поданої податкової звітності (зокрема, уточнюючого розрахунку) недійсною.
2. Порядок унесення змін до податкової звітності регламентований ст. 50 ПК. Так, згідно з п. 50.1 ПК, якщо в майбутніх податкових періодах (у межах строків давності, визначених ст. 102 ПК) платник податків самостійно виявляє помилки в раніше поданій ним податковій декларації, він зобов’язаний направити уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою, що діє на момент його подання. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у т. ч. за результатами електронної перевірки) виявлені.
3. Зі змісту наведеної правової норми випливає, що податкова звітність подається в порядку і за формою, що встановлені ПК. При цьому уточнюючий розрахунок слід уважати невід’ємною частиною податкової декларації, якщо останній був прийнятий контролюючим органом. При цьому ПК передбачено тільки два способи виправлення помилок у податковій звітності: шляхом подання уточнюючого розрахунку або шляхом відображення уточнених показників у податкових деклараціях наступних податкових періодів.
4. На думку колегії суддів, лист довільної форми, адресований контролюючому органу з метою повідомити про подання податкової звітності (уточнюючого розрахунку) про помилку, не може вважатися податковою звітністю в розумінні ПК. Таким чином, інформація із цього листа правомірно не була взята до уваги податковим органом у ході проведення камеральної перевірки позивача.

Висновок

Як бачите, виправлення помилок у податковій звітності має відбуватися за встановленою формою. У цьому випадку платник податків хотів скасувати помилково поданий уточнюючий розрахунок шляхом направлення до органу ДПС листа в довільній формі. Але, як справедливо зазначає Верховний Суд, такий спосіб виправлення помилок у податковій звітності законодавством не передбачено.