Алгоритм проти свавілля

У разі неприйняття податкової декларації дії митарів треба оскаржити.

Якщо податкові органи відмовляються приймати податкову декларацію, посилаючись на «занизький рівень податкового навантаження», потрібно зафіксувати цей факт шляхом відеофіксації та залучення свідків. У будь-якому разі подавати таку декларацію краще заздалегідь, щоб мати час для вирішення спірних питань. Отже, відпрацьовуємо алгоритм дій у разі неправомірної поведінки посадових осіб податкових органів.

Олександр Єфімов,
доцент кафедри цивільного та трудового права
Київського національного економічного університету
імені Вадима Гетьмана, кандидат юридичних наук

Терміни «податкове навантаження» та «податкова віддача» законодавством не визначені. Тобто де-юре вони нібито не існують, але в нормативно-правових актах використовуються. Щоб переконатися у цьому, зазирніть у п. 1.7 Наказу № 631 і зверніть увагу на назву цього документа.

Якби у нашій державі дійсно боролися з корупцією, то у разі заниження податкової віддачі викривалися б нелегальні схеми ухилення від оподаткування. Адже з огляду на додаток № 8 до Наказу № 631 застосування середньогалузевого рівня податкової віддачі свідчить про те, наскільки чесно підприємець сплачує податок на прибуток. При цьому ступінь чесності вимірюється шляхом співставлення середньогалузевого рівня податкової віддачі із задекларованими показниками податкової декларації.

Рівень податкової віддачі визначається шляхом ділення показника рядка 12 (нарахована сума податку) декларації на показник рядка 3 (скоригований валовий дохід). Тобто розраховується співвідношення сум податку та доходу. Найнижчий рівень податкової віддачі встановлений для галузі виробництва м’яса та м’ясних продуктів (0,65 %), а найвищий — для галузі добування металевих руд (8,17 %). Ну а представники готельного та ресторанного бізнесу мають продемонструвати податкову віддачу на рівні 2,56 %.

Притягнення за «неефективність»

ДПС (у зв'язку з неодноразовим перейменуванням тут і далі під ДПС мається на увазі орган, який реалізує державну податкову порлітіку України) не заявляла про те, що вона не прийматиме податкові декларації із заниженим показником податкової віддачі. За логікою речей, податківців мають цікавити саме такі декларації. Адже низька податкова віддача — це формальні підстави для вчинення відповідних дій до платників податків, які, з точки зору фіскального відомства, є «неефективними». Зокрема, у разі виявлення таких декларацій податкові органи зобов’язані:

• посилити контроль за повнотою нарахування сум ПДВ з урахуванням результатів автоматизованого співставлення податкових зобов’язань контрагентів платників, які сплачують мало податків;
• забезпечити відпрацювання схем фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання, ланцюгів постачання для виявлення контрагентів з ознаками фіктивності, схем мінімізації податкових зобов’язань та ухилення від оподаткування, у тому числі з використанням «транзитних» підприємств, приділивши увагу забезпеченню трудовими ресурсами, виробничими потужностями, складськими приміщеннями, легітимності нерезидентів та правомірності проведення експортно-імпортних операцій, рівню сплати податків, його відповідності показникам даної галузі та результатам фінансово-господарської діяльності підприємства;
• вжити вичерпних заходів щодо притягнення до відповідальності, зокрема кримінальної, посадових осіб суб’єктів господарювання, що ухиляються від сплати податків, використовуючи «податкові ями»;
• поліпшити організацію роботи у частині безумовного виконання завдань щодо упередження відшкодування безпідставно задекларованих сум ПДВ, скорочення залишків невідшкодованого ПДВ, у першу чергу — з порушенням законодавчо встановлених строків перевірок;
• розглянути питання щодо наявності ознак злочинів, пов’язаних з доведенням до банкрутства, фіктивним банкрутством, за кожним фактом винесення судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство платників податків, які не сплатили податкові зобов’язання або не погасили податковий борг, та вжити відповідних заходів, зокрема стосовно вимог до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями боржника у зв’язку з доведенням його до банкрутства;
• забезпечити стягнення з платників податку — вигодонабувачів виявленої суми ПДВ, яка раніше не була включена до складу податкових зобов’язань.

Цей перелік не є вичерпним, але у повному обсягу він все рівно не містить такої дії, як «відмова у прийнятті декларації». Воно й логічно, адже податкова декларація, виправлена (а в дійсності — сфальсифікована з подачі ДПС) до рівня податкової віддачі, не повинна давати підстав для притягнення суб’єктів господарювання до відповідальності. Проте податкове навантаження існує, його застосовують проти платників податків. Підтвердженням тому є запити, надходять до ДПС, та її відповіді через ЗМІ.

Визначення ступеня ризику

Цікаво, що способи розрахунку показників ступеня ризику в діяльності платника податку та показників податкового навантаження дуже схожі між собою.

Наприклад, відповідно до абзацу другого п. 77.2 ПК платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше аніж раз на три календарних роки. А згідно з абзацом четвертим п. 77.2 ПК теж не частіше аніж раз на три роки планово перевіряються юридичні особи, у яких сума сплаченого до бюджету ПДВ становить не менше 5 % від задекларованого доходу за звітний податковий період (а також самозайняті особи, сума сплачених податків яких становить також не менше 5 % від задекларованого доходу за звітний податковий період). Тобто знову йдеться про застосування співвідношення суми податку до суми задекларованого доходу (від цього залежить частота перевірок платника податків контролюючими органами). Зазначене положення ПК продубльовано і в р. 1 Методрекомендацій № 190.

Чинним законодавством не передбачені вимоги щодо зазначення у податковій декларації певного рівня податкового навантаження.

У Методрекомендаціях № 201 (див. підрозділ «Критерії ризиків діяльності небанківських фінансових установ» р. IV) зазначено такий критерій: «… декларування фінансовою установою податкового навантаження менше 1 відсотка (для страхових компаній — менше 3 відсотків)». Тобто показник податкового навантаження використовується виключно з метою відбору платників податків для їх першочергового включення до плану-графіка планових виїзних перевірок.

Позиція податківців

Відповідно до п. 49.10 ПК посадовим особам заборонено відмовляти платникам у прийнятті податкових декларацій з будь-яких причин, не визначених нормами ПК. Більше того, контролюючі органи не мають права висувати до платників податків будь-які вимоги, що стосуються зміни показників податкових декларацій (розрахунків), зменшення або скасування від’ємного значення об’єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов’язань тощо.

Але той факт, що податківці не приймають податкові декларації з низьким рівнем податкового навантаження, підтверджується численними запитами платників податків.

Платники запитують, чи має право податкова інспекція відмовити у прийнятті податкової декларації і як діяти платнику податків у такому випадку. У своїх консультаціях працівники податкових органів відповідають, що податкову декларацію можуть не прийняти лише у разі, якщо вона заповнена не за правилами. Скажімо, якщо в ній не зазначені обов’язкові реквізити, немає підпису відповідних посадовців, не поставлена печатка платника податків. Таких випадках контролюючий орган повинен звернутися до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками та зазначенням підстав неприйняття попередньої.

У випадку такого звернення платник податків має право:

• подати нову декларацію та сплатити відповідний штраф;
• оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Крім того, податківці зазначають, що відмова прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висунення будь-яких передумов щодо прийняття розцінюється як перевищення службових повноважень, що тягне за собою дисциплінарну та матеріальну відповідальність.

У разі відмови податківці рекомендують платнику податків до закінчення граничного строку подання декларації надіслати її поштою з описом вкладення та повідомленням про вручення. Крім того, до декларації потрібно додати заяву на ім’я керівника відповідного контролюючого органу. Складається така заява у довільній формі із зазначенням прізвища службової особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та дати, коли це сталося. Декларація вважається поданою у момент її вручення через пошту. Але потрібно врахувати, що відповідно до п. 49.5 ПК відправляти поштою декларацію потрібно за 10 днів до граничного строку її подання. І ще один важливий момент: навіть якщо платнику було відмовлено у прийнятті декларації, він повинен погасити самостійно визначене податкове зобов’язання.

Податківці роз’яснюють, що під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу ДПС зобов’язана перевірити наявність та достовірність заповнення усіх обов’язкових реквізитів, передбачених п 48.3 та 48.4 ПК. Інші показники, зазначені в податковій декларації, до її прийняття перевірці не підлягають (див. роз'яснення в підкатегорії 135.02 Бази знань Міндоходів).

Крім того, податківці радять платникам звернути увагу на те, що згідно з п. 49.9 ПК посадова особа зобов’язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання. Така декларація вважається прийнятою за наявності на всіх її аркушах відмітки (штампу) органу ДПС із зазначенням дати отримання або квитанції у разі подання засобами електронного зв’язку чи поштою.

Дії платників

У разі неприйняття податкової декларації через «занизький рівень податкового навантаження» платник податків повинен вчинити такі дії.

1. Зафіксувати факт відмови працівника ДПІ прийняти податкову декларацію, навіть якщо він відмовляється назвати причини такої відмови. Зробити це можна, наприклад, шляхом відеофіксації та залучення свідків (чим більше, тим краще). Бажано, щоб свідки не були родичами, друзями чи близькими знайомими. І щоб вони потім погодилися підтвердити свої свідчення в ДПІ чи суді.
2. Подати податкову декларацію поштою не пізніше аніж за 10 днів до закінчення граничного строку її подання.
3. Разом із декларацією у конверт потрібно покласти скаргу, складену у довільній формі, про відмову працівника ДПІ прийняти податкову декларацію та зазначити причини такої відмови (якщо вони були озвучені працівником ДПІ). Крім того, у скарзі потрібно зазначити свідків, їхні адреси, а також вказати на зафіксований факт відмови засобами відеозапису (відеокамера, мобільний телефон). Відеофіксація факту порушення податківцями чинного законодавства далеко не завжди сприймається як доказ. Але це допоможе сформувати певне уявлення судді про те, що відбувалося насправді. А ось показання свідків відповідно до ст. 69 та 77 КАС є доказами для суду.
4. Сплатити податки у строки, встановлені ПК.

Зазначений алгоритм дій, можливо, не ідеальний, але є дієвим засобом впливу на неправомірну поведінку податківців.

Нормативна база

ПК — Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI.

КАС — Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV.

Наказ № 631 — наказ ДПАУ «Про рівень податкового навантаження за ІІІ квартал 2008 року» від 03.10.2008 № 631.

Методрекомендації № 190 — Методичні рекомендації щодо складання плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб’єктів господарювання, затверджені наказом ДПАУ від 01.04.2011 № 190.

Методрекомендації № 201 — Методичні рекомендації щодо складання плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб’єктів господарювання, затверджені наказом ДПАУ від 28.03.2008 № 201.

Дата підготовки
15.07.2014