Польові дороги на сільгоспділянках

Для кого ця стаття: для сільгосптоваровиробників, які мають у власності або користуванні земельні ділянки сільгосппризначення із польовими дорогами.

Із цієї статті ви дізнаєтеся: про походження польових (проектних) доріг, їх сьогоднішній юридичний статус і площу, а також про основні проблеми доріг.

Багатьом сільгоспвиробникам відомий термін «польові (або проектні) дороги». На жаль, відомий через пов’язані з ним проблеми, які тягнуться ще з минулого тисячоліття. Нагадаємо коротко, про що йдеться.

У 1992 році Верховна Рада прийняла Закон від 14.02.92 р. № 2114-XII «Про колективне сільськогосподарське підприємство» та затвердила нову редакцію Земельного кодексу (далі – ЗК). Тоді поряд із приватною власністю на землю з’явилася колективна та були закладені підвалини майбутнього паювання земель. Саме паювання почалося за кілька років, коли його особливості були врегульовані президентськими указами.

До речі, чи не основним аргументом противників паювання в натурі (тобто не просто закріплення за кожним членом КСП земельної частки, а й виділення цих часток у вигляді конкретних земельних ділянок) була парцеляція (надмірне подрібнення) земель, яка ускладнювала великотоварне сільгоспвиробництво.

Але дискусії навколо цього питання так і не вилилися в конкретні нормативні запобіжні заходи. Тому, коли реформування КСП набуло тотального характеру (після Указу Президента від 03.12.99 р. № 1529/99), про цю проблему просто забули. І оскільки поняття «єдиний масив» з’явилося в Законі від 05.06.03 р. № 899-IV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (далі – Закон № 899) значно пізніше, при складанні схем паювання земель колективної власності в багатьох випадках виходили з того, що кожний власник паю згодом господарюватиме самостійно і йому необхідно забезпечити доступ до земельної ділянки. Ось так і з’явилися проектні дороги.