Штучні водойми: на яких землях створюються

Як створити штучну водойму

Для кого ця стаття: для сільгосппідприємств, які бажають створити/побудувати на власній або орендованій земельній ділянці штучну водойму.

Із цієї статті ви дізнаєтеся: про види штучних водойм, законодавчі норми щодо розміщення штучних водойм на різних категоріях земель, у тому числі на сільськогосподарських.

Останнім часом чимало власників земельних ділянок захотіли побудувати (а дехто уже розпочав будувати) на своїх ділянках різні водні об’єкти: від копанок і басейнів до ставків. Тож у консультації розкажемо, на яких землях можуть створюватися штучні водойми.

Поняття та види штучних водойм

Штучна водойма – це накопичення води на земельних ділянках, на яких її власником або користувачем знято певний шар верхнього ґрунту та утворено заглиблення, з метою її збереження і подальшого використання. Іншими словами, це створене людиною місце, де збирається і протягом тривалого часу зберігається вода.

Штучні водойми можуть бути різних розмірів – від невеликих ставочків (копанок) на дачі до величезних водосховищ, які ще називають штучними прісними морями.

Розрізняють три види штучних водойм:

• водосховище – штучна водойма, призначена для зберігання води і використання її в народному господарстві. Водосховища є найбільшими штучними водоймами, адже вода з них використовується для різних потреб щодня;
• ставок – штучна водойма місткістю не більше 1 млн м³, що використовується для господарських потреб, у тому числі і для розведення риби або водоплавної птиці. Крім того, ставки можуть використовуватися власниками земельних ділянок як елемент декору;
• канал (водний канал, наземний водовід) — гідротехнічна споруда у вигляді відкритого штучного русла з безнапірним рухом води. Канал може проходити у відкритій виїмці або в насипах (дамбах), іноді в напіввиїмці-напівнасипу. Створюється зазвичай у ґрунті для дренажу, іригації, водопостачання, навігації, гідрорегуляції та інших цілей.

Штучні водойми тільки на землях водного фонду? Ні!

Штучні водойми можуть створюватися на землях державної, комунальної та приватної власності. Водночас землі водного фонду та водні об’єкти, за винятком невеликих водних об’єктів площею до 3 га, не можуть перебувати у приватній власності (ст. 59 Земельного кодексу, далі – ЗК).

У створенні невеликих водних об’єктів на власних земельних ділянках зацікавлені насамперед громадяни та юридичні особи приватного права. І йдеться якраз не про землі водного фонду, а про землі інших категорій: сільгосппризначення, житлової забудови, промисловості тощо.

Тож спробуємо розібратися, чи можуть розміщуватися водні об’єкти на землях іншої категорії, ніж землі водного фонду, і чи треба у цьому випадку змінювати категорію земель.

Штучні водойми на землях товарного сільгоспвиробництва

Припустимо, що сільгосппідприємство має намір зайнятися риборозведенням. Для цього воно може орендувати вже існуючий ставок (якщо такий є) або побудувати свій на землях сільгосппризначення, які перебувають у його власності чи користуванні.

Чинним законодавством суб’єктів рибогосподарського комплексу, діяльність яких пов’язана з промисловим виловом водних біоресурсів на водних об’єктах, розведенням, вирощуванням та переробкою власної продукції, визнано товаровиробниками сільгосппродукції (ст. 53 Закону від 08.07.11 р. № 3677-VI «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів»), а рибу і ракоподібних, молюсків та інших водяних безхребетних віднесено до групи 03 розділу І «Живі тварини; продукти тваринного походження» УКТЗЕД.

Отже, з огляду на те що риборозведення є сільгоспдіяльністю, будівництво ставків для таких цілей може здійснюватися в межах цієї діяльності на землях сільгосппризначення.

Аби створити ставок, необхідно отримати відповідні дозволи. Спочатку власник земельної ділянки (якщо вона перебуває в користуванні сільгосппідприємства) має надати землекористувачу дозвіл на таке будівництво, адже у цьому випадку має місце зміна складу угідь. Наприклад, у користування передавалися сінокоси, пасовища або рілля. Після спорудження ставка ці угіддя змінюють свій статус (на підставі розробленого проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь) на несільськогосподарські, але в межах земель сільгосппризначення. Тобто втрати сільгоспвиробництва у цій ситуації не відшкодовуються.Якщо ж підприємство планує побудувати ставок у заплаві річки або в межах прибережних захисних смуг річки, тоді можна говорити про використання земель водного фонду та будівництво ставка на землях водного фонду. Якщо буде необхідно збільшити площу земельної ділянки, на якій будуватиметься ставок, доведеться додатково відвести земельну ділянку потрібного розміру за рахунок земель сільгосппризначення та змінити цільове призначення земель із сільськогосподарського на землі водного фонду.

Що стосується будівництва ставків на приватних землях, то земельні ділянки, що перебувають у власності сільгосппідприємства, можуть бути призначені для товарного сільгоспвиробництва. А п. 15 Перехідних положень ЗК установлено мораторій не тільки на відчуження таких земель, але й на зміну їх цільового призначення (використання). Зміна сільськогосподарських угідь на несільськогосподарські та зміна фактичного використання (із рільництва на риборозведення) може (і скоріше за все, буде) тлумачитися як зміна використання земельної ділянки і підпаде під дію мораторію. Тож до скасування мораторію будівництво ставків на землях приватної власності заборонено.

Крім того, слід взяти до уваги норми ст. 82 Водного кодексу, якими передбачено деякі обмеження щодо створення штучних водойм, а саме:

• з метою збереження гідрологічного, гідробіологічного та санітарного стану річок забороняється споруджувати в їх басейні водосховища і ставки загальним обсягом, що перевищує обсяг стоку цієї річки в розрахунковий маловодний рік, який спостерігається один раз на 20 років;
• створення на річках та в їх басейнах штучних водойм та водопідпірних споруд, що впливають на природний стік поверхневих і стан підземних вод, допускається лише з дозволу місцевих рад за погодженням із державними органами водного господарства, охорони навколишнього природного середовища та геології.

Штучні водойми на землях особистого селянського господарства

Припустимо, громадянин, який має у власності земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства (далі – ОСГ), вирішив побудувати на них ставок для риборозведення. Чи може він це зробити?

Передусім нагадаємо, що таке ОСГ та які землі надаються для ведення цього господарства.

ОСГ – це господарська діяльність, яка проводиться без створення юрособи фізособою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільгосппродукції, реалізації її надлишків та надання послуг із використанням майна ОСГ, у тому числі у сфері сільського зеленого туризму (ст. 1 Закону від 15.05.03 р. № 742-IV «Про особисте селянське господарство», далі – Закон № 742).

Земельні ділянки для ведення ОСГ відносяться до категорії земель сільгосппризначення (ст. 22 ЗК). Для ведення ОСГ використовують земельні ділянки розміром не більше 2 га, передані фізособам у власність або оренду в порядку, установленому законом. Розмір земельної ділянки ОСГ може бути збільшений у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) та її спадкування членами ОСГ відповідно до закону (ст. 5 Закону № 742).

Отже, виходячи також із ч. 2 ст. 59 ЗК, на власній земельній ділянці, наданій для ведення ОСГ, її власник може будувати штучні водойми. Однак забудова таких земель має здійснюватися на підставі розробленої та затвердженої землевпорядної документації, якою дозволяється змінити частину угідь.

Якщо ставок для рибогосподарських потреб будується на приватній земельній ділянці, наданій для ведення ОСГ, відбувається зміна не цільового призначення, а виду угідь, отже, втрати сільгоспвиробництва не відшкодовуються.

Штучні водойми на землях житлової забудови

На землях житлової забудови також можуть споруджуватися штучні водні об’єкти. Проте зазвичай це об’єкти, які виконують декоративну та естетичну функцію, – штучні водоспади, фонтани, ставочки, басейни.

На сьогодні можливість їх розміщення на землях житлової забудови регламентується містобудівною документацією та паспортом забудови конкретної земельної ділянки.

Штучні водойми на землях інших категорій

Іноді для забезпечення повного технологічного процесу виробництва підприємства промисловості або атомної енергетики мають споруджувати штучні водні об’єкти.

Так, гірничодобувне підприємство, добуваючи в надрах землі корисні копалини, має спланувати територію, куди відкачуватимуть підземні води, аби вони не затопили шахту або іншу виробку. Таким чином можуть утворюватися невеликі озерця, однак у межах земель промисловості ділянки під цими озерцями не потребують переведення до земель водного фонду.

Утім після видобутку корисних копалин відкритим способом утворюються доволі глибокі порожнини в земній поверхні (кар’єри), які доцільно заповнювати водою. Так теж виникають штучні водні об’єкти, але при цьому землі промисловості треба обов’язково переводити у землі водного фонду.

У разі спорудження АЕС також технологічно має бути заплановано та побудовано штучний водний об’єкт – басейн для охолодження атомних реакторів. У цьому випадку створення замкненої штучної водойми не потребує зміни категорії земель із земель енергетики на землі водного фонду.

Висновки

Штучні водойми у певних випадках можуть розміщуватися на землях товарного сільгоспвиробництва, ОСГ, а також інших категорій.

Якщо у користуванні перебувають землі сільгосппризначення, що мають вид угідь (сінокоси, пасовища або рілля), то після спорудження ставка ці угіддя змінюють свій статус (на підставі розробленого проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь) на несільськогосподарські, але в межах земель сільгосппризначення.

Якщо зміна виду угідь відбувається у межах земель сільгосппризначення, втрати сільгоспвиробництва не компенсуються.