Як звільнити працівника за прогул?

Як бути, якщо співробітник не виходить на роботу, і зв'язку з ним немає? Що робити із трудовою книжкою?

Відсутність на роботі без поважних причин як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин підряд безперервно або сумарно протягом робочого дня вважається прогулом (п. 4 ст. 40 КЗпП, п. 24 постанови ВСУ від 06.11.92 р. № 9).

Але в разіі якщо працівник так і не вийшов на роботу, звільняти його за прогул ризиковано. Це пов'язане з тим, що при звільненні за прогул необхідно дотримуватися встановленого порядку, інакше воно буде вважатися незаконним. Якщо працівник через деякий час надасть документ, що підтверджує поважні причини своєї відсутності, його доведеться поновити на роботі.

Насамперед роботодавець повинен зафіксувати факт прогулу. Для цього безпосередній керівник працівника пише доповідну записку про невихід на роботу співробітника. Також складається акт про його відсутність, де вказують дані про працівника та кількість годин його відсутності. Акт підписують члени спеціально створеної комісії. Неявку працівника фіксують також у табелі обліку робочого часу.

Звільнення за прогул – дисциплінарне стягнення, тому треба дотримуватися правил ст. 147–149 КЗпП (див. лист Мінсоцполітики від 10.06.14 р. № 214/13/116-14) А саме: роботодавець повинен зажадати від працівника письмові пояснення причин його відсутності на роботі. Якщо працівник надавати їх відмовляється, складають акт про відмову.

Тільки якщо працівник не вкаже в пояснювальній записці досить вагомі поважні причини своєї відсутності або не підтвердить їх документами, до нього можна застосувати дисциплінарне стягнення, у тому числі звільнення. З наказом (розпорядженням) про накладення дисциплінарного стягнення треба ознайомити працівника під підпис (ст. 149 КЗпП).

Без отримання письмових пояснень від працівника або складання акта про відмову надати такі пояснення застосовувати до працівника дисциплінарні стягнення відповідно до ст. 149 КЗпП неправомірно. Такі роз'яснення дають фахівці Мін’юсту.

Крім того, у день звільнення із працівником слід провести повний розрахунок (ст. 116 КЗпП), видати належним чином оформлену трудову книжку та копію наказу про звільнення (ст. 47 КЗпП).

Тому роботодавцю потрібно докласти всіх зусиль, щоб з'ясувати причини неявки працівника: зв'язатися з ним за номером телефону в його особистій картці, відправити рекомендований лист з описом вкладення на адресу працівника з вимогою про надання письмових пояснень його відсутності. Роботодавець також може провести розслідування причин відсутності: наказом призначити відповідальну особу або комісію для проведення розслідування, які можуть відвідати працівника вдома, узнати інформацію в родичів, сусідів, результати теж оформити актом. Якщо розслідування не дає результатів, можна заявити в поліцію про зникнення працівника для його розшуку.

Якщо роботодавець усе-таки вирішив звільнити працівника без отримання пояснень, слід зібрати якнайбільше доказів того, що він доклав усіх зусиль як для надання працівнику передбаченого законодавством права виправдати свою відсутність на роботі, так і для виконання своїх зобов'язань щодо процедури оформлення звільнення. Слід надіслати працівнику повідомлення про звільнення за прогул рекомендованим листом із повідомленням про вручення разом із копією наказу про звільнення та вимогою з'явитися для отримання розрахунку і трудової книжки. Відправляти поштою трудову книжку без письмової згоди працівника не можна (п. 4.2 Інструкції, затвердженої спільним наказом Мінпраці, Мін’юсту та Мінсоцзахисту від 29.07.93 р. № 58). Тому трудова продовжує зберігатися в роботодавця до появи працівника. Неотримані розрахункові до пред'явлення вимоги про розрахунок слід покласти на депонент до банку. Їх потрібно виплатити наступного дня після пред'явлення працівником вимоги про розрахунок (ст. 116 КЗпП).