• Швидкий пошук надійних рішень
    і практичної інформації

Uteka

Я шукаю...

Де шукати:

розширений пошук
Отримайте доступ до більше 2 мільйонів готових рішень, публікацій та оглядів
Оформити
передплату

Плата за землю – 2015: розраховуємо по-новому

Для кого ця стаття: для тих сільгосппідприємств, які орендують земельні ділянки державної або комунальної власності та/або мають землі у власності (постійному користуванні).

Плата за землю та її платники

Як відомо, з 01.01.15 р. набула чинності низка суттєвих змін до Податкового кодексу (далі – ПК), унесених Законом від 28.12.14 р. № 71-VIII. Не стала винятком і плата за землю. Насамперед слід зазначити, що з 01.01.15 р. плата за землю стала складовою частиною податку на майно (пп. 265.1.3 ПК). А податок на майно, у свою чергу, віднесено до місцевих податків (пп. 10.1.1 ПК).

Як і раніше, плата за землю, складається із земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Визначення цих податків не змінилося, а саме:

  • земельний податок – це обов’язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (пп. 14.1.72 ПК);
  • орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності – це обов’язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп. 14.1.136 ПК).

Отже, платниками земельного податку продовжують бути власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), а також землекористувачі, що володіють земельними ділянками на праві постійного користування. А платниками орендної плати – орендарі земельних ділянок державної або комунальної власності.

Земельний податок

Об’єкт, база та ставка

Об’єктом обкладення земельним податком, як і раніше, є земельні ділянки, які перебувають у власності або постійному користуванні. Базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, а в разі якщо таку оцінку не проведено, – площа земельних ділянок (пп. 270.1.1, п. 271.1 ПК).

Основною відмінністю оновлених норм ПК щодо земельного податку є відсутність фіксованих ставок. Тепер ПК установлює лише граничні межі ставок цього податку. Конкретні ставки встановлюватимуться органами місцевого самоврядування за місцем знаходження земельних ділянок (п. 284.1 ПК). Так, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження) має бути (п. 274.1 ПК):

  • не більше 3 % від їх нормативної грошової оцінки (раніше вона становила 1 %);
  • для сільськогосподарських угідь – не більше 1 % від їх нормативної грошової оцінки (раніше – 0,1 %).

За земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб’єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності), ставка податку встановлюватиметься в розмірі не більше 12 % від їх нормативної грошової оцінки (п. 274.2 ПК).

Особливі ставки для сільгоспугідь, які були встановлені ст. 272 ПК, тепер скасовано, оскільки цю статтю виключено.

Статті 275 та 276 також виключено з ПК. Тобто ставок земельного податку за земельні ділянки в межах населених пунктів, де не проведено нормативної грошової оцінки, тепер ПК не встановлено. Особливих ставок за земельні ділянки (у межах населених пунктів), надані для потреб сільськогосподарського виробництва, водного та лісового господарства, які зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими та іншими будівлями і спорудами, тепер також немає. Це означає, що земельний податок за такі землі тепер сплачуватиметься в загальному порядку, тобто згідно зі ставками, установленими органами місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 277.1 ПК ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, установлюється в розмірі не більше 5 % від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області (у попередній редакції цієї норми було передбачено фіксовану ставку – 5 %). Тобто тепер органи місцевого самоврядування можуть встановити ставку меншу ніж була раніше (тобто меншу ніж 5 %).

Слід зазначити, що згідно з пп. 2 п. 284.1 ПК органи місцевого самоврядування повинні повідомляти контролюючий орган (ДФС за місцезнаходженням земельних ділянок) про своє рішення щодо ставок земельного податку та пільг із цього податку до 25 грудня року, що передує звітному.

А за якими ставками сплачувати земельний податок у 2015 році?

Відповідь на це запитання знайдемо в пп. 12.3.5 ПК, у якому, зокрема, зазначено: якщо сільською, селищною, міською радою відповідні рішення не ухвалено, то плата за землю здійснюється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, у якому планується застосування плати за землю.

Виходячи з наведеного, у 2015 році земельний податок слід сплачувати за ставками, що діяли у 2014 році. Однак офіційних роз’яснень щодо цього (на момент підготовки номера до друку) немає. Тому, щоб уникнути непорозумінь при звітуванні та сплаті цього податку, уважаємо, що підприємствам доцільно (письмово) звернутися до органів місцевого самоврядування та органів ДФС за місцем розташування земельних ділянок за уточненням розмірів ставок земельного податку на 2015 рік.

Пільги

Пільги із земельного податку, як і раніше, поділяються на такі, що застосовуються до деяких видів земельних ділянок, та на такі, що застосовуються до деяких платників земельного податку (юридичних та фізичних осіб).

Перелік земельних ділянок, які не підлягають обкладенню земельним податком, не лише зберігся в повному обсязі, а й поповнився ділянками, наданими для будівництва й обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення діяльності релігійних організацій України (пп. 283.1.8 ПК). Як і раніше, не обкладаються земельним податком:

  • сільськогосподарські угіддя, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, та хімічно забруднені сільськогосподарські угіддя, на яких обмежено ведення сільського господарства (пп. 283.1.1 ПК);
  • землі сільськогосподарських угідь, що перебувають у тимчасовій консервації або у стадії сільськогосподарського освоєння (пп. 283.1.2 ПК);
  • земельні ділянки державних сортовипробувальних станцій і сортодільниць, які використовуються для випробування сортів сільськогосподарських культур (пп. 283.1.3 ПК);
  • земельні ділянки сільськогосподарських підприємств усіх форм власності та фермерських (селянських) господарств, зайняті молодими садами, ягідниками та виноградниками до вступу їх у пору плодоношення, а також гібридними насадженнями, генофондовими колекціями та розсадниками багаторічних плодових насаджень (пп. 283.1.5 ПК).

Що стосується пільг, які застосовуються до платників податку, то в повному обсязі збереглися пільги лише у фізичних осіб (ст. 281 ПК). Зокрема, від сплати земельного податку звільняються власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платнику єдиного податку четвертої групи (на період дії такого єдиного податку) (п. 281.3 ПК).

Пільги для юридичних осіб значно скоротилися. Тепер від сплати земельного податку звільняються лише такі юрособи (ст. 282 ПК):

  • санаторно-курортні та оздоровчі заклади громадських організацій інвалідів, реабілітаційні установи громадських організацій інвалідів;
  • громадські організації інвалідів України, підприємства та організації, засновані громадськими організаціями інвалідів та спілками громадських організацій інвалідів;
  • бази олімпійської та паралімпійської підго­товки.

Отже, з 01.01.15 р. немає пільг, зокрема, у дослідних господарств науково-дослідних установ і навчальних закладів сільськогосподарського профілю, а також професійно-технічних училищ та новостворених фермерських господарств.

Зауважимо, що сільгосппідприємства – платники єдиного податку четвертої групи (колишні платники ФСП) також відсутні в переліку пільг, які поширюються на юросіб згідно зі ст. 282 ПК. Однак сплачувати земельний податок вони все ж таки не будуть, але вже на підставі норми п. 297.1 ПК (за цією нормою єдинники четвертої групи не є платниками, зокрема, земельного податку). Таке звільнення від сплати земельного податку не поширюється на земельні ділянки, які не використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Як і раніше, додаткові пільги із земельного податку, що сплачується на відповідній території, можуть установлюватися органами місцевого самоврядування (п. 284.1 ПК).

Орендна плата

Об’єктом оподаткування при справлянні орендної плати є орендована земельна ділянка державної та комунальної власності. Підставою для нарахування орендної плати є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства (п. 288.1, 288.3 ПК).

Отже, як видно з вищенаведеного, тепер обов’язковою умовою для нарахування орендної плати є, зокрема, реєстрація договору оренди відповідно до законодавства. Тобто виходить, що платити орендну плату за землі державної й комунальної власності до реєстрації прав оренди не потрібно. У минулих роках, як відомо, податківці наполягали на сплаті орендної плати за такі землі з моменту укладення договору оренди, а не з моменту його реєстрації (прав оренди).

Нагадаємо, що з 01.04.14 р. суттєво збільшилася нижня межа розміру орендної плати вищевказаних земель. Станом на 01.01.15 р. такі межі збереглися. Так, розмір орендної плати встановлюється в договорі оренди, але річна сума платежу має бути не меншою ніж 3 % і не більшою ніж 12 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки (п. 288.5 ПК).

Сплачувати підвищений розмір орендної плати сільгосппідприємство повинне було з моменту внесення відповідних змін до договору оренди. Тобто якщо зміни до договору щодо підвищення розміру орендної плати з якихось причини не було внесено, то сільгосппідприємство може продовжувати сплачувати таку орендну плату в розмірі, передбаченому в чинному договорі оренди .

Непоодинокими є випадки, коли строк договору оренди земельної ділянки державної чи комунальної власності закінчився, а платник продовжує нею користуватися, оскільки не отримав від орендодавця письмового заперечення щодо такого використання. У такій ситуації до поновлення в установленому порядку договору оренди земельної ділянки за неї слід сплачувати орендну плату відповідно до умов попереднього договору, але не нижче розміру, установленого в пп. 288.5.1 ПК (тобто не менше 3 % від нормативної оцінки). Таку позицію податківців наведено в Узагальнюючій податковій консультації щодо орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, затвердженій наказом Міндоходів від 16.01.14 р. № 25.

Нагадаємо, що згідно зі ст. 6 Закону від 02.09.14 р. № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» суб’єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення АТО, звільняються від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності на час проведення такої операції.

Звітність із плати за землю

Порядок та строки подання

Згідно з п. 286.2 ПК платники (крім фізичних осіб) повинні самостійно обчислити суму плати за землю станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подати до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки Податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) (далі – декларація). Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій.

Але платник має право звітувати і щомісяця. У такому разі строк подання декларації – протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним, а річну декларацію подавати не потрібно (п. 286.3 ПК).

При поданні першої декларації (фактичний початок діяльності як платника плати за землю) разом із декларацією слід подати довідку (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Надалі така довідка подається в разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі. При цьому, за вибором платника податку, може бути подано як оригінал довідки, так і її копію (таке роз’яснення міститься в ресурсі ЗІР).

Якщо сільгосппідприємство одночасно є платником і орендної плати за землі державної та комунальної власності, і земельного податку, то воно має складати окремі декларації за кожним із цих платежів.

Якщо у сільгосппідприємства є декілька земельних ділянок на території різних адміністративних одиниць, то до кожного контролюючого органу за місцезнаходженням таких ділянок подаються окремі декларації.

Особливості складання декларації

У 2015 році декларацію слід подавати за новою формою, затвердженою наказом Міндоходів від 30.12.13 р. № 865. Ця форма, як і раніше, єдина для земельного податку та для орендної плати й має 2 додатки:

  • додаток 1 «Відомості про наявні земельні ділянки» (подається всіма платниками плати за землю та в усіх випадках подання декларації). У цьому додатку зазначаються відомості про кожний документ, що встановлює право власності або право постійного користування земельними ділянками, – для платників земельного податку та про договори оренди земель державної та комунальної власності – для платників такої орендної плати;
  • додаток 2 «Відомості про пільги на земельний податок із наявних площ земельних ділянок» (подається лише тими платниками, у яких є пільги зі сплати земельного податку, тобто сільгосппідприємства, які сплачують лише орендну плату, цей додаток подавати не повинні).

Хоча цьогорічна форма декларації – нова, від старої вона відрізняється лише назвою органу, яким її затверджено. Тому нагадаємо лише основні моменти щодо її заповнення.

У графі 1.1.Т титульної частини зазначається номер декларації послідовно наростаючим числом від кількості поданих відповідних декларацій. При цьому декларації, у яких нараховується податкове зобов’язання із земельного податку, нумеруються окремо від декларацій, у яких нараховується податкове зобов’язання з орендної плати. Тобто сільгосппідприємство, яке у 2015 році є як платником земельного податку, так і платником орендної плати за землі державної чи комунальної власності, має подати дві декларації і в обох у графі 1.1.Т проставити «1», а в полі «Звітна» – «Х».

Рядок 2 заповнюється в разі складання декларації із земельного податку, а рядок 3 – з орендної плати. У цих рядках зазначається рік, за який подається декларація («2015»).

У рядку 4 зазначається повне найменування юридичної особи (П. І. Б.) згідно з реєстраційними документами. Залежно від виду податку в рядку 4 позначка «Х» проставляється або у клітинці «платник земельного податку», або – «платник орендної плати за землі державної або комунальної власності (орендар)».

У рядку 10 вказується код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ, на території якого знаходиться земельна ділянка (ділянки). Якщо платник має у власності або користуванні земельні ділянки, які знаходяться на території різних сільських (селищних) рад, що належать до одного адміністративного району (коди КОАТУУ різні), то такий платник має подати до органу ДФС цього району окремі декларації щодо кожного коду органу місцевого самоврядування (таке роз’яснення є в системі ЗІР).

У табличній частині декларації необхідно зазначити:

  • площу земельних ділянок, нормативну грошову оцінку одиниці площі, ставку податку (колонки 3–5);
  • коефіцієнти до збільшення (колонка 6) та відсоток від суми земельного податку (колонка 7) не заповнюються, оскільки ці показники визначалися згідно зі ст. 275 і 276 ПК, яких з 01.01.15 р. у ПК вже немає;
  • у колонці 8 зазначається річна сума земельного податку, а в рядку 9 – орендної плати (залежно від того, щодо якого податку заповнюється декларація). Така річна сума розподіляється в колонках 10–21 пропорційно за місяцями;
  • рядки 6–12 та 14–20, а також рядок 21 призначені для уточнення податкових зобов’язань, тобто при поданні звітної декларації вони не заповнюються.

Сплата

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю починаючи із дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення таких прав плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні в поточному році (п. 287.1 ПК).

Податкове зобов’язання щодо плати за землю, визначене в декларації на поточний рік, сплачується рівними частинами за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Сплачувати такі зобов’язання слід до бюджету (бюджетів) за місцезнаходженням земельних ділянок (п. 287.3 ПК).

Сільськогосподарські підприємства, які є власниками землі або мають землі в постійному користуванні, не сплачуватимуть земельний податок у 2015 році за умови, що вони будуть платниками єдиного податку четвертої групи та використовуватимуть такі землі для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Нарахування орендної плати за землі державної та комунальної власності у 2015 році здійснюється лише після офіційної реєстрації прав такої оренди.

Коментарі до матеріалу

Оформити передплату на розділ «Агро»

Надійні рішення з бухобліку, податках і праву

2936 грн. / рік

Купити

Кращі матеріали