• Швидкий пошук надійних рішень
    і практичної інформації

Uteka

Я шукаю...

Де шукати:

розширений пошук
Отримайте доступ до більше 2 мільйонів готових рішень, публікацій та оглядів
Оформити
передплату

Особливості відмови від ПДВ-реєстрації сільгосппідприємством-спецрежимником


Для кого ця стаття: для тих сільгосппідприємств, які мають намір або відмовитися від застосування спецрежиму з ПДВ, або ж узагалі знятися з реєстрації платниками ПДВ.


Загальний порядок набуття та втрати статусу платника ПДВ, здавалося б, давно відомий та начебто чітко прописаний у Податковому кодексі (далі – ПК). Однак більш-менш чітким є порядок відмови від статусу платника ПДВ для тих суб’єктів господарювання, які є платниками цього податку на загальних підставах. А от у разі відмови від ПДВ-реєстрації суб’єкта спецрежиму зазвичай виникає низка запитань, адже таку процедуру, на жаль, чітко не прописано в нормативних документах. Але про все за порядком.

Відмова від спецрежиму

Як відомо, перебування на спецрежимі з ПДВ є справою добровільною. Тому сільгосппідприємство – суб’єкт спецрежиму перш за все може відмовитися саме від нього та перейти на сплату ПДВ за загальним порядком. Причиною такого рішення для багатьох аграріїв стало (з 01.01.16 р.) погіршення умов перебування на спецрежимі, адже тепер значну частину ПДВ слід сплачувати до бюджету. Крім того, суттєво ускладнився порядок обчислення «сільськогосподарського» ПДВ.

Для добровільної відмови від спецрежиму та переходу на сплату ПДВ за загальним порядком слід подати Реєстраційну заяву платника податку на додану вартість за формою № 1-ПДВ (додаток 1 до Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну від 14.11.14 р. № 1130, далі – Положення № 1130) із позначкою «Перереєстрація».

При цьому слід звернути увагу: якщо відмова від спецрежиму пов’язана з недотриманням вимоги щодо питомої ваги обсягу постачань сільгосппродукції (п. 209.6, 209.11 ПК), то разом із заявою за формою № 1-ПДВ слід подати також Заяву сільськогосподарського підприємства про зняття з реєстрації як суб’єкта спеціального режиму обкладення податком на додану вартість за формою № 3-РС (додаток 9 до Положення № 1130).

Слід звернути увагу, що ДФС у своєму листі від 11.02.16 р. № 4698/7/99-99-19-03-02-17 (далі – Лист № 4698) дозволила сільгосппідприємствам у разі відмови від спецрежиму перенести в загальну декларацію (тобто збільшити податковий кредит) ПДВ із залишків товарів, які не були використані у виробництві сільгосппродукції.

Щодо правових підстав для такого перенесення зазначимо таке. Відповідно до п. 3 розд. V Порядку заповнення й подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну від 28.01.16 р. № 21 (далі – Порядок № 21), у рядку 13 декларації з ПДВ відображається коригування податкового кредиту, пов’язане з використанням раніше придбаних товарів/послуг, необоротних активів частково для виготовлення сільськогосподарськими підприємствами сільськогосподарських товарів/послуг, а частково – для виготовлення інших товарів/послуг.

Зазначене коригування здійснюється виходячи з балансової (залишкової) вартості необоротних активів та вартості залишків товарів, які використовуються чи підлягають використанню в сільгоспвиробництві, станом на початок звітного (податкового) періоду відповідно до частки використання таких товарів/послуг, необоротних активів в операціях сільгоспвиробництва та в інших операціях:

  • у разі зміни напряму використання товарів/послуг, необоротних активів;
  • при реєстрації сільгосппідприємства як суб’єкта спецрежиму оподаткування.

Отже, логічно переносити в загальну декларацію не лише суми ПДВ із залишків товарів, які не були використані при виробництві сільгосппродукції (як зазначено в Листі № 4698), а й суму ПДВ із залишкової вартості основних засобів (оскільки про це йдеться у вищенаведеній нормі Порядку № 21). А от підстав для перенесення до загальної декларації ПДВ із вартості незавершеного виробництва та готової продукції, на жаль, немає, оскільки ні ПК, ні Порядок № 21 цього не передбачають.

Крім того, слід звернути увагу, що у вищенаведеній нормі Порядку № 21 ідеться лише про необхідність коригування ПДВ при переході сільгосппідприємства на спецрежим. А от можливості аналогічного коригування в разі відмови від спецрежиму ні згадана норма, ні будь-які інші не передбачають. Тому позиція ДФС щодо такого коригування виглядає досить лояльною до сільгосппідприємств.

Але нагадаємо, що згідно з п. 52.2 ПК податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. Тому сільгосппідприємствам доцільно самим звернутися до ДФС, щоб отримати індивідуальну податкову консультацію. Адже саме така консультація захистить підприємство від можливих наслідків зміни позиції ДФС у майбутньому (п. 53.1 ПК).

Підстави та порядок анулювання ПДВ-реєстрації

Бути платниками ПДВ зобов’язані лише ті суб’єкти господарювання, у яких сукупний обсяг постачань протягом останніх 12 календарних місяців перевищує 1 млн грн. (п. 181.1 ПК). Для всіх інших це справа добровільна.

Отже, ті сільгосппідприємства, у яких обсяг постачань за останні 12 місяців є меншим за 1 млн грн., мають підставу для анулювання реєстрації платником ПДВ (пп. «а» п. 184.1 ПК).

При цьому нагадаємо, що анулювання ПДВ-реєстрації за власним бажанням можливе лише після спливу 12 календарних місяців після реєстрації особи платником ПДВ (п. 5.2 Положення № 1130). Тобто ті сільгосппідприємства, які нещодавно стали платниками ПДВ, повинні будуть залишитися ними не менше 12 місяців із моменту реєстрації, і лише після цього вони зможуть подати заяву про анулювання такої реєстрації (у разі неперевищення зазначеного обсягу постачань).

Для добровільного анулювання реєстрації платником ПДВ слід подати Заяву за формою № 3-ПДВ (додаток 3 до Положення № 1130) до податкового органу за місцем обліку підприємства (це стосується також і сільгосппідприємств-спецрежимників). Ті платники ПДВ, які уклали з відповідним контролюючим органом договір про визнання електронних документів, можуть подати таку заяву засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством (п. 5.3 Положення № 1130).

Податковий орган має право відмовити в анулюванні реєстрації платником ПДВ (п. 5.3, 5.4 Положення № 1130), якщо:

  • заяву про таке анулювання неправильно складено (не зазначено обов’язкових реквізитів, надано недостовірні або неповні дані, не скріплено печаткою заявника тощо);
  • відсутні законні підстави для анулювання такої реєстрації, зокрема якщо особа відповідає критеріям, згідно з якими реєстрація платником ПДВ є обов’язковою;
  • не проведено розрахунків із бюджетом за податковими зобов’язаннями останнього податкового періоду (оскільки сплатити ПДВ за останній податковий період на момент подання заяви за формою № 3-ПДВ неможливо, то ця норма на практиці застосована бути не може, хоча вона й міститься в Положенні № 1130).

У разі відсутності причин для відмови податковий орган приймає рішення щодо анулювання реєстрації за заявою платника ПДВ протягом 10 календарних днів із дати її отримання, про що письмово повідомляє платника протягом 3 робочих днів після прийняття такого рішення. При цьому анулювання реєстрації здійснюється на дату подання платником податку заяви (п. 5.4, 5.11 Положення № 1130).

Нарахування податкових зобов’язань

Якщо до моменту анулювання ПДВ-реєстрації товари/послуги, необоротні активи, суми ПДВ за якими було включено до складу податкового кредиту, не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, то згідно з п. 184.7 ПК в останньому звітному (податковому) періоді платник ПДВ має визначити щодо них податкові зобов’язання виходячи із звичайних цін. Виняток передбачено для випадків, коли реєстрація платником ПДВ анулюється внаслідок його реорганізації шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення (тобто в такому разі нараховувати податкове зобов’язання не потрібно).

Слід звернути увагу: якщо при переході на спецрежим (відмові від спецрежиму) коригування ПДВ здійснюється лише щодо товарів (основних засобів), які на момент такого переходу (відмови) не були використані в сільгоспдіяльності, то при повній відмові від ПДВ-реєстрації коригування слід здійснювати щодо всіх товарів та основних засобів, які не були використані в оподатковуваних операціях (тобто сюди входить і незавершене виробництво, і готова продукція, і товари, оплачені авансом).

Отже, для нарахування ПДВ на «залишки» при анулюванні реєстрації платником ПДВ сільгосппідприємству доцільно скласти переліки:

  • необоротних активів (основних засобів та нематеріальних активів);
  • залишків ТМЦ, що зберігаються на складах (тобто у виробництві ще не використані);
  • ТМЦ та послуг, уключених до вартості незавершеного виробництва (зокрема, до вартості засіяних полів);
  • ТМЦ та послуг, уключених до собівартості готової продукції, яка на момент анулювання ПДВ-реєстрації не реалізована;
  • активів, які ще фактично не отримані, але за які сплачено аванс і відображено податковий кредит (винятком є ситуація, коли аванс було сплачено за товари, призначені для продажу покупцеві, який, у свою чергу, також сплатив за цей товар передоплату, за якою було нараховано податкове зобов’язання).

Для активів, ПДВ за якими відображався в загальній декларації з ПДВ та у спецрежимній декларації з ПДВ, доцільно складати окремі переліки.

Як видно, перелік активів, на які доведеться донараховувати ПДВ, є досить великим. Тому перед анулюванням ПДВ-реєстрації доцільно вжити заходів щодо його скорочення. Наприклад, реалізувати максимальну кількість сільгосппродукції (за можливістю – всю), ліквідувати непридатні до використання основні засоби тощо.

Як зазначено вище (п. 184.7 ПК), база оподаткування залишків має визначатися виходячи зі звичайної ціни. Звичайною є ціна, визначена сторонами договору (пп. 14.1.71 ПК). Оскільки сторін договору в даній ситуації немає, то визначати звичайну ціну доведеться іншим способом. Зокрема, нею може бути оціночна вартість залишків, визначена незалежним оцінником згідно з відповідними нормами законодавства. Однак проведення оцінки зазвичай є справою недешевою, та й її обов’язковість для нашого випадку нормами ПК не встановлено. Тому рекомендуємо визначати звичайну ціну за порядком, наведеним у п. 189.1 та 198.5 ПК, який застосовується в інших випадках «умовного постачання», а саме використовувати як звичайну ціну:

  • для необоротних активів – їх балансову (залишкову) вартість станом на початок останнього звітного періоду;
  • для товарів (послуг) – вартість їх придбання.

На підтримку цього способу можна навести також норму п. 188.1 ПК, згідно з якою база оподаткування операцій з постачання товарів та основних засобів має бути не нижчою від вищенаведених величин.

Для нарахування податкового зобов’язання слід оформити податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН. У полі «ІПН» покупця такої податкової накладної зазначається умовний ІПН «400000000000».

Далі виникає логічне запитання: у якій декларації з ПДВ відображати нараховане податкове зобов’язання? Що стосується зобов’язання, яким коригується податковий кредит загальної декларації з ПДВ, відповідь очевидна – у цій самій (тобто у загальній) декларації. А от стосовно порядку коригування «спецрежимного» податкового кредиту думка редакції uteka.ua, на жаль, розходиться з думкою ДФС.

ДФС вважає (ЗІР, категорія 101.01.02), що сільгосппідприємство – суб’єкт спецрежиму при анулюванні ПДВ-реєстрації зобов’язане нарахувати податкові зобов’язання за товарами/послугами та необоротними активами, які в останньому звітному (податковому) періоді залишилися на обліку такого платника та при придбанні яких суми ПДВ були включені до податкового кредиту податкової декларації з ПДВ 0110 та податкової декларації з ПДВ 0121–0123/0130. Але нарахування податкових зобов’язань за такою операцією відображається лише в податковій декларації з ПДВ загальній (0110).

На нашу думку, відображати коригуюче нарахування ПДВ слід у тій декларації з ПДВ, у якій було відображено податковий кредит за відповідними товарами (послугами, основними засобами). Тобто податкове зобов’язання, нараховане на вартість залишків, що придбавалися для використання в сільгоспвиробництві та ПДВ щодо яких відображався у спецрежимній декларації, слід включати також до спецрежимної декларації з ПДВ. Адже коригувати податковий кредит у загальній декларації, у той час як його було відображено у спецрежимній, – нелогічно. А якщо й робити, як рекомендують податківці, то, принаймні, до загальної декларації зі спецрежимної слід перенести податковий кредит за такими залишками (як це рекомендує ДФС у разі відмови від спецрежиму в Листі № 4698).

Отже, сільгосппідприємству доведеться самостійно вибрати варіант відображення зазначеного коригування у звітності з ПДВ. Не виключено, що в разі обрання «неподаткового» методу свою правоту доведеться відстоювати в суді.

Останній звітний період

Згідно з п. 184.6 ПК у разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації. Отже, саме за такий період подається остання декларація з ПДВ.

Особливих строків для подання декларації з ПДВ за останній звітний період нормами ПК не встановлено. Тобто вона подається за загальним порядком: протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (п. 203.1 ПК). Наприклад, якщо заяву про анулювання ПДВ-реєстрації буде подано у травні 2016 року, декларацію за останній звітний період слід подати до 20.06.16 р.

Перед тим як подавати останню декларацію з ПДВ, рекомендуємо перевірити правильність ведення податкового обліку з цього податку і в разі виявлення помилок виправити їх до подання останньої декларації, а краще – до подання заяви про зняття з реєстрації платником ПДВ. Після подання останньої декларації вже не вдасться самостійно виправити помилки, адже підприємство буде виключене з реєстру платників ПДВ, а значить, подавати уточнюючі розрахунки з цього податку не зможе (таке роз’яснення ДФС наведено, зокрема, у ЗІР, категорія 101.01.05). У разі наявності коштів на основному електронному рахунку в сумі, що перевищує податкове зобов’язання з ПДВ за останній звітний період, рекомендуємо разом із останньою декларацією (0110) скласти та подати заяву про повернення таких коштів (додаток 4).

Сплата податкового зобов’язання за останній звітний період також здійснюється за загальним порядком, тобто протягом 10 днів після граничного терміну подання декларації.

Згідно з п. 2 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюд­жетних коштів, затвердженого постановою КМУ від 12.01.11 р. № 11 (далі – Порядок № 11), у разі анулювання реєстрації сільгосппідприємства як платника ПДВ на загальних підставах або виключення його з реєстру суб’єктів спецрежиму додаткові рахунки такого сільгосппідприємства в системі електронного адміністрування ПДВ закриваються не раніше робочого дня, що настає за днем такого анулювання/виключення.

При цьому, якщо сума коштів, зарахована на додаткові електронні рахунки зазначеного підприємства, є недостатньою для перерахування коштів до державного бюджету та на спеціальний рахунок згідно з поданими податковими деклараціями, остаточний перерахунок коштів здійснюється таким підприємством із власного поточного рахунка на основний електронний рахунок та на спецрахунок.

Слід звернути увагу, що в редакції Порядку № 11, яка діяла 24.02.16 р., містилася норма про те, що спецрахунок слід закрити в місячний строк після анулювання статусу спецрежимника. Тепер цієї норми в Порядку № 11 немає. Отже, строку, протягом якого сільгосппідприємство повинне закрити свій спецрахунок, не встановлено. Тобто зробити це можна в будь-який час.

Сума ПДВ, акумульована на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету (п. 4 Порядку № 11), тому перед закриттям спецрахунка кошти, що залишилися на ньому, слід або перерахувати на поточний рахунок сільгосппідприємства, або використати. При цьому слід звернути увагу, що після анулювання ПДВ-реєстрації залишок коштів на спецрахунку сільгосппідприємство може використовувати на будь-які цілі, а не лише на цілі, пов’язані із сільгоспвиробництвом. Адже обмеження щодо такого використання, установлені ст. 209 ПК та Порядком № 11, стосуються лише суб’єктів спецрежиму з ПДВ.

Висновки

Анулювання реєстрації платником ПДВ – процедура клопітка, особливо для сільгосппідприємств-спецрежимників. Адже в результаті нарахування податкових зобов’язань на залишки активів може вийти значна сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету. При цьому процедуру відображення такого зобов’язання у звітності з ПДВ чітко не прописано в нормативних документах, тому вона може спричинити конфліктні ситуації з податківцями. Отже, рекомендуємо сільгосппідприємствам за можливості вибрати такий час для анулювання своєї реєстрації платником ПДВ, коли залишки ТМЦ, готової продукції та незавершеного виробництва є мінімальними.

Коментарі до матеріалу

Оформити передплату на розділ «Агро»

Надійні рішення з бухобліку, податках і праву

2936 грн. / рік

Купити

Кращі матеріали