Звичайні ціни: випадки застосування та порядок визначення

Із цієї статті ви дізнаєтеся: коли застосовуються звичайні ціни при визначенні бази оподаткування, які є методи визначення звичайних цін та як підприємству довести, що договірна ціна і є звичайною.

Податковим кодексом (далі – ПК) у деяких випадках передбачено застосування звичайних цін при визначенні бази оподаткування.

Так, звичайні ціни застосовуються, зокрема, при визначенні бази обкладення ПДВ:

• операцій із постачання самостійно виготовлених товарів/послуг, а саме: база оподаткування не може бути нижче звичайних цін (п. 188.1 ПК);
• операцій із постачання необоротних активів, а саме: у разі відсутності обліку необоротних активів (тобто коли за даними бухобліку не може бути визначена балансова (залишкова) вартість) база оподаткування не може бути нижче звичайних цін (п. 188.1 ПК);
• у разі використання необоротних активів в операціях, які не є об’єктом обкладення ПДВ, та операціях, звільнених від обкладення ПДВ, а також переведення необоротних активів до складу невиробничих, не пов’язаних із господарською діяльністю, якщо відсутній облік таких активів і підприємство раніше скористалося податковим кредитом (п. 189.1 ПК);
• операцій з ліквідації основних виробничих або невиробничих засобів, а саме: базою оподаткування є звичайна ціна на такі засоби, але не нижче їх балансової вартості на момент ліквідації (п. 189.9 ПК);
• у разі нарахування податкових зобов’язань при анулюванні ПДВ-реєстрації на вартість товарів/послуг/необоротних активів, суми вхідного ПДВ за якими були включені до складу податкового кредиту та які не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності (п. 184.7 ПК);
• при формуванні податкових зобов’язань виходячи з вартості безплатно отриманих послуг від нерезидента на території України, а саме: база оподаткування визначається за звичайними цінами на такі послуги без урахування податку (п. 190.2 ПК).

При обкладенні ПДФО звичайні ціни застосовуються:

• у разі надання фізособі безплатно товарів (робіт, послуг) або індивідуальної знижки від вартості товарів (робіт, послуг) (пп. «е» пп. 164.2.17 ПК);
• нарахування (надання) фізособі доходів у будь-якій негрошовій формі (п. 164.5 ПК);
• отримання фізособою страхової виплати, страхового відшкодування або викупної суми від страховика-резидента за договором страхування іншим, ніж довгострокове страхування життя (у т. ч. страхування довічних пенсій) і недержавне пенсійне забезпечення (пп. «б», «в» пп. 165.1.27 ПК).