Балансова вартість основного засобу як база обкладення ПДВ: як не переплатити зайвого

У чому полягає проблема: зазвичай основні засоби (далі – ОЗ) придбаваються з метою використання їх у господарській діяльності підприємства як засіб праці у виробничих чи адміністративних цілях. Однак із часом може виникнути потреба в їх продажу: об’єкт може вийти з ладу та його простіше продати, ніж відремонтувати; підприємство перепрофільовує виробництво й обладнання перестає використовуватися; обладнання морально застаріло; підприємству просто потрібні гроші. Здійснюючи таку операції, підприємство: по-перше, позбавляється морально застарілого майна або того, яке не знаходить застосування у підприємницькій діяльності; по-друге, отримує все ж якийсь дохід (якщо порівнювати з ліквідацією). Добре, коли такий об’єкт прослужив вам вірою і правдою, і його балансова вартість невелика, а то й зовсім дорівнює нулю. Однак часто ціна реалізації такого ОЗ є нижчою від залишкової вартості. У такому разі виникає колізія в застосуванні податкових норм – ПДВ нараховують із балансової, а не договірної вартості реалізованого активу. Як у такому разі зберегти кошти підприємству і знизити базу обкладення ПДВ, з’ясуємо в цій статті.

Відповідно до п. 33 П(С)БО 7 «Основні засоби» об’єкт ОЗ вилучається з активів (списується з балансу) у разі його вибуття внаслідок безоплатного передання або невідповідності критеріям визнання активом.

Якщо ж вибуття ОЗ безпосередньо пов’язане з їх продажем, то слід зважати на п. 1 розд. II П(С)БО 27 «Необоротні активи і групи вибуття, призначені для продажу», який установлює умови переведення їх зі складу ОЗ до оборотних активів (товарів), а саме якщо:

• економічні вигоди очікується отримати від їх продажу, а не від використання за призначенням;
• вони готові до продажу в їх теперішньому стані;
• їх продаж, як очікується, буде завершено протягом року з дати визнання їх такими, що утримуються для продажу;
• умови їх продажу відповідають звичайним умовам продажу для подібних активів;
• здійснення їх продажу має високу ймовірність, зокрема якщо керівництвом підприємства підготовлено відповідний план або укладено твердий контракт про продаж, здійснюється їх активна пропозиція на ринку за ціною, що відповідає справедливій вартості.

Якщо хоча б одна з цих умов не виконується, то переведення до складу необоротних активів, утримуваних для продажу, не здійснюється. Це означає, що переведення ОЗ у групу вибуття не завжди здійснюється на дату прийняття рішення про продаж. Наприклад, за договором із покупцем (він може бути й усним) підприємство взяло на себе зобов’язання спочатку демонтувати об’єкт ОЗ або здійснити його ремонт (модернізацію, поліпшення). До завершення демонтажу чи ремонту такий ОЗ не можна вважати готовим для продажу, тому він має й далі обліковуватись у складі ОЗ.

Отже, операції, пов’язані з реалізацією об’єкта, починаються з моменту виведення його зі складу ОЗ (переведення до складу запасів) і закінчуються передачею покупцю (продажем).