Чи потрібна ліцензія на зберігання пального, якщо після ідентифікації об’єкт не визнано об’єктом підвищеної небезпеки?

Спецпроект «Пальне-2020: ліцензування, адміністрування, контроль, відповідальність»

Так, сільгосппідприємству потрібна ліцензія. Розберемося чому.

У власності або користуванні суб’єкта господарювання (далі – СГ) перебуває склад із пальним, тобто речовиною, яка є вибухонебезпечною, тому такий об’єкт наразі потенційно небезпечний. Якщо у СГ є потенційно небезпечні об’єкти, на яких використовується, виготовляється, переробляється, зберігається чи транспортується небезпечна речовина, він має його ідентифікувати.

Порядок ідентифікації та обліку об’єктів підвищеної небезпеки встановлено постановою КМУ від 11.07.02 р. № 956 (далі – Порядок № 956).

Ідентифікація є обов’язковою. Для цього СГ звертається до профільної організації або проводить ідентифікацію самостійно. Звертаємо увагу: для її проведення необхідні знання інженерного та технічного характеру. Тож бухгалтеру буде важко зробити це самостійно.

За результатами ідентифікації СГ складає повідомлення за формою ОПН-1, наведеною в додатку 1 до Порядку № 956 (далі – повідомлення), і протягом двох тижнів надсилає його до обласного управління Держпраці, ДСНС, Держекоінспекції, санепідемслужби, Держархбудінспекції, місцевої держадміністрації або виконкому місцевої ради (п. 18 Порядку № 956). Як бачимо, список адресатів доволі значний. Але найголовнішим можна вважати Держпраці, адже саме ця служба веде Державний реєстр об’єктів підвищеної небезпеки (далі – Реєстр) та включає до нього об’єкти на підставі повідомлень.