Чи можна використовувати паливо за самостійно встановленими нормами?

На сільгосппідприємстві налічується 10 транспортних засобів, котрі по-різному витрачають паливо (у когось показник витрати палива більший, у когось – менший). Зрозуміло, що нераціонально списувати рівну кількість палива на кожний засіб. До того ж зовсім не хочеться отримати претензії від фіскального органу. Чи може сільгосппідприємство нормувати витрати пально-мастильних матеріалів (далі – ПММ) власним нормативним документом?

Так, може. Навіть судова практика в цьому питанні стає більш сталою. Пояснимо докладніше.

Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті затверджено наказом Мінтрансу від 10.02.98 р. № 43 (далі – Норми № 43). Але в жодних нормативних актах, зокрема Нормах № 43, не йдеться про коло суб’єктів, на яких вони поширюються, та про їх беззаперечне використання. Зі свого боку Мінінфраструктури наголошує, що всі суб’єкти господарювання повинні списувати ПММ на основі Норм № 43 (див. лист від 21.02.17 р. № 1441/18/10-17, а також публікацію «Списуємо пальне за правилами»). На необхідність нормування витрат ПММ звертають увагу і фіскали (див. лист ДФС від 09.06.15 р. № 11999/6/99-99-19-01-01-15). Але ніхто не говорить, як діяти, коли в Нормах № 43 немає певного виду транспортного засобу або фактично цей засіб витрачає більше палива.