Контрактація сільськогосподарської продукції: ризики контрактанта та рекомендації щодо їх зменшення

Будь-яка інвестиційна діяльність супроводжується численними ризиками як для інвестора, так і для товариства, яке бере на себе обов’язки з управління бізнесом. Не є винятком і спільна діяльність у разі укладання та виконання договорів контрактації сільгосппродукції. Інвестиції в сільське господарство виглядають доволі привабливими. Водночас інвестор, який у такій ситуації є контрактантом, завжди несе ризики невиконання або неналежного виконання обов’язків із боку сільгоспвиробника, тоді як останній ризикує недоотримати кошти за вирощену продукцію. Розглянемо проблеми, з якими іноді стикаються контрактанти, а також шляхи їх розв’язання для усунення можливих ризиків втрати інвесторами грошових коштів.

Зауважимо, що істотні умови договору контрактації сільгосппродукції є лише предмет та ціна. Сторони мають право або викладати інші умови, або ні. Водночас недостатнє визначення в договорі обов’язків та порядку дій сторін може призвести до зловживань однією з них шляхом невиправданої економії отриманих коштів, посівного матеріалу, мінеральних добрив тощо. Нерідко трапляється, що, отримуючи певну кількість сільгосппродукції, виробник використовує на посів лише її частину. Це може бути зумовлено наявністю в нього заборгованості перед іншими контрагентами щодо передання певного виду продукції за договорами, укладеними раніше. Тобто метою економії посівного матеріалу може бути погашення попередніх боргових зобов’язань за рахунок отриманого посівного матеріалу.

Ризик 1. Використання посівного матеріалу не за цільовим призначенням

Крім несумлінних дій сільгоспвиробника, нецільове використання посівного матеріалу може бути спричинене надлишковою кількістю посівного матеріалу, переданого контрактантом на виконання умов договору. Надалі невисіяна зернова культура використовується для власних потреб агровиробника, що завдає збитків контрактанту.

За таких обставин найкращим способом спонукання сільгоспвиробника до використання посівного матеріалу за цільовим призначенням має бути неустойка, визначена договором контрактації. Оскільки сторони вільні в укладанні договору, контрактант має право внести до нього пункт, який передбачає неустойку за нецільове використання сільгоспвиробником посівного матеріалу, визначивши її розмір у відсотковому співвідношенні до отриманої кількості сільгоспкультури, що мала бути посіяна.

Крім того, договором контрактації слід передбачити можливість контрактанта контролювати процедуру посіву, оскільки в іншому разі йому буде складно довести кількість фактично отриманої та реально посіяної зернової культури. Контрактант має право просити про присутність його представника під час посіву сільгоспкультури, а також передбачати в договорі відповідальність сільгоспвиробника в разі здійснення таких дій без його участі. Водночас процедура повідомлення контрактанта має бути чітко прописана договором, оскільки навіть письмове повідомлення може тлумачитися сторонами по-різному.