Насамперед нагадаємо: ТТН – це єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей (далі – ТМЦ) на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання ТМЦ, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов’язкові реквізити, передбачені Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінінфраструктури від 14.10.97 р. № 363 (далі – Правила № 363) (абзац двадцять сьомий гл. 1 Правил № 363).
Тобто ТТН є обов’язковою для осіб, які здійснюють перевезення вантажу на підставі договорів перевезення. І не важливо, яким автотранспортом здійснюється перевезення: легковим чи вантажним, власним чи орендованим.
Суб’єктові господарювання надається вибір: користуватися типовою формою ТТН (затвердженою в додатку 7 до Правил № 363) чи складати документ у довільній формі, зручній для підприємства, яка затверджується наказом керівника (іншим розпорядчим документом). У разі складання ТТН у довільній формі в ній слід передбачити обов’язкові реквізити, встановлені п. 11.1 Правил № 363.
У контексті аналізованого питання виділимо такі правила формування ТТН:
Далі на прикладі покажемо рух ТТН у разі так званої торгівлі «з коліс», коли одне підприємство, купивши товар в іншого, продає його третьому підприємству без завезення на власний склад.