Як обґрунтувати закупівлю запчастин для сільгосптехніки аби її не визнали фіктивною

Аграрне підприємство закуповує комплектуючі запчастини до сільгосптехніки у постачальника, оформивши необхідні документи: договір купівлі-продажу, видаткову накладну, ТТН. Під час документальної позапланової перевірки податковий орган проаналізував діяльність контрагентів та установив, що в одного з постачальників немає такого товару. Тому податкова вказує на отримання платником податків відповідного товару як із джерела невідомого походження. Виникає потреба в обґрунтуванні реальності закупівлі запчастин у контрагента.

Які обставини призводять до визнання операції фіктивною

Податковий орган робить висновки щодо фіктивності купівлі запчастин виходячи з:

• відсутності реального декларування виробництва товару контрагентом;
• неналежності контрагента до сфери матеріального виробництва і економічної діяльності з виробництва відповідного товару та до суб’єктів господарсько-торговельної діяльності матеріально-технічного постачання та збуту товару;
• анулювання у контрагента свідоцтва платника ПДВ у зв’язку з неподанням податкових декларацій з ПДВ;
• відсутності платника податків за місцезнаходженням;
• відсутності у контрагента необхідних фізичних, технічних, технологічних та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності;
• відсутності інформації про первинні документи, на підставі яких здійснювалось отримання та транспортування товару.

Висновок фіскального органу щодо фіктивності закупівлі випливає з того, що платником податків не було надано до перевірки документи з інформацією про:

• осіб, які підписували документи, що стали підставою для постачання товару від контрагента, та які здійснювали приймання поставленого товару;
• порядок замовлення та приймання товару;
• ресурси, залучені платником податків для розвантаження товару;
• первинні документи, що супроводжували отримання товару;
• дати та номери записів в журналах/регістрах, які підтверджують прохід/вихід осіб з/на територію (складські приміщення) платника податків;
• працівників підприємства, які підписували акти приймання наданих послуг;
• документи, що підтверджують відповідність продукції (декларації про відповідність, паспорт якості, сертифікат відповідності; акти приймання-передачі; документи на підтвердження повноважень на здійснення господарських операцій в інтересах підприємства.

Через такі обставини податковий орган визнає, що укладений між платником податків та контрагентом договір не свідчить про реальне виконання операції, яка становить його предмет. В акті податкової перевірки буде зазначено, що платником податків у порушення п. 5 П(С)БО 15 «Дохід», п. 5 П(С)БО 11 «Зобов’язання» не відображено у складі доходів суму за операціями з придбання товару у контрагента як з джерела невідомого походження, що вплинуло на правильність обкладення податком на прибуток.

Які норми законодавства спростовують позицію податкового органу

Платнику податків слід посилатися на абзац четвертий ст. 1 Закону від 16.07.99 р. № 996- XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до якого господарською операцією є дія або подія, що викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства. Фактично здійснена господарська операція характеризується тим, що вона призводить до настання реальних змін майнового стану платника податків та його контрагента.

У листі ВАСУ від 02.06.11 р., № 742/11/13-11 зазначається, що про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

• у будь-кого з учасників господарської операції, принаймні в одного з них, не відбулися зміни активів, зобов’язань чи власного капіталу;
• отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду ким-небудь із учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів з держбюджету;
• тимчасове постачання товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників);
• результати, відображені в даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана в даних податкового обліку чи первинних документах);
• імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу (далі – ГК) під господарською діяльністю розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Платникам податків як суб’єктам господарювання надано право на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом (ч. 1 ст. 43 ГК).

Надаємо дані контрагента з ЄДРПОУ та статут

Платник податків має надати податківцям витяг з ЄДРПОУ, підкресливши в ньому КВЕДи контрагента, що стосуються договору. Наприклад, якщо він уклав договір постачання комплектуючих до сільськогосподарської техніки, то КВЕД контрагента має відповідати: 49.41 «Вантажний автомобільний транспорт»; 52.10 «Складське господарство»; 52.24 «Транспортне оброблення вантажів»; 52.29 «Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту»; 68.20 «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна».

Наявність необхідних КВЕДів контрагента спростує позицію податкового органу щодо неможливості контрагентом постачати необхідний товар.

Крім того, платнику податків слід надати податківцям статут контрагента із зазначенням видів діяльності, що ним здійснювалася. Рекомендуємо послатися на конкретний пункт статуту, що визначає види його діяльності, як на обставини, що спростовують позицію податкового органу щодо фіктивності операції.

Підтверджуємо автотранспорт та подальше використання товару в госпдіяльності

Платнику податків рекомендується надати документи, що підтверджують наявність автотранспорту: договір оренди автомобіля, договір купівлі-продажу, технічний паспорт.

Якщо у постачальника закуповувалися запчастини на автомобілі, то вони могли бути використані на ремонт та обслуговування наявного автотранспорту. Подальше використання придбаного у постачальника товару буде доказом реальності господарської операції.

За таких обставин слід скласти належні документи, що підтвердять його використання. Податківці наполягатимуть на тому, що наявність документів на запчастини для автомобіля не буде доказом їх використання в госпдіяльності. Тож платнику податків слід показати, де й коли вони були використані. Для цього треба скласти Акт ремонту автомобіля, зазначивши в ньому, які деталі було використано.

Контролюючий орган може визнати такий документ фіктивним, якщо платник податків не надасть документи, що підтверджують монтаж запчастин, наприклад документи зі служби технічного обслуговування. Тому в Акті ремонту автомобіля слід зазначити і найманого працівника, який здійснив такий ремонт.

Платнику податків рекомендується в приймати такого працівника не на посаду «водій», а на посаду «водій-механік».

Складаємо Акт монтажу обладнання

Отже, якщо водія прийнято на на посаду «водій-механік», то податковий орган не зможе заявити, що платник податків не мав необхідних трудових ресурсів для ремонту власного автотранспорту.

Водночас платнику податків слід зазначити конкретне місце вчинення монтажу (наприклад, орендований гараж, стоянка) та його адресу. Платник податків міг орендувати естакаду на один-два дні. Доказом може бути: договір оренди, акти приймання-передавання естакади; платіжні доручення на оплату оренди.

Якщо підприємство не укладало договору оренди гаражу та не має такого у власності, рекомендується зазначати естакади загального користування, на яких можна виконувати монтаж автомобілів.

Позиція судів щодо закупівлі запчастин до сільгосптехніки

Вдалим прикладом захисту прав платника податків є рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.12.19 р. у справі № 320/2584/19. Судом було враховано наявність у платника податків власного автотранспорту.

Виносячи рішення, суд урахував, що підприємство використало придбані запчастини на ремонт власних автомобілів, доказом чого є акти виконаних робіт з надання послуг з технічного обслуговування та ремонту. Придбані запасні частини до автомобілів зберігалися у власних складських приміщеннях платника податків. Ремонтні роботи було здійснено власними силами робітників, що займаються сервісом та обслуговуванням автомобілів. Одного з них було допитано як свідка в суді. Суду було надано наказ про призначення на посаду та наказ про припинення трудового договору з такою особою:

«Отже, матеріалами справи підтверджується, що поставлені ТОВ «Отогруп» товари (запчастини та комплектуючі) були використані позивачем в процесі ремонту транспортних засобів, які ТОВ «БЛГ Логістікс» безпосередньо використовує для здійснення господарської діяльності з організації вантажних перевезень. Отже, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що матеріалами справи підтверджується безпосередній зв’язок між правочинами, вчиненими позивачем з контрагентом ТОВ «Отогруп» з господарською діяльністю позивача».

Судом було враховано рух активів позивача, установлено спеціальну податкову правосуб’єктність учасників господарської операції, господарську мету під час вчинення позивачем правочинів та зазначено про правомірність включення підприємством витрат на комплектуючі до автомобілів.

За відсутності доказів наявності автотранспорту на підприємстві та подальшого використання запасних частин до автомобілів суд відмовить у задоволенні позову. Прикладом може бути рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26.09.19 р. у справі № 360/1843/19. Судом було зазначено, що платник податків придбав запасні частини до автомобіля «Камаз». Оскільки товариство не мало такого автомобіля на балансі, в задоволенні позову про визнання операції з придбання запасних частин обґрунтованими витратами було відмовлено.

Вдалим прикладом захисту підприємства є рішення Другого апеляційного адміністративного суду від 27.03.19 р. у справі №/1182/17Судом було враховано, що платник податків має КВЕД 01.11 «Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур». Наявність у підприємства парку сільськогосподарської техніки підтверджується відомостями бухгалтерського обліку. Зокрема, підприємство надало оборотно-сальдові відомості даних бухгалтерського обліку за рахунком 012. Купівля комплектуючих запчастин підтверджувалася договором купівлі-продажу, видатковими накладними, актами виконаних робіт з монтажу запчастин. Підприємство надало дефектні акти, що засвідчували пошкодження сільгосптехніки. Суд зазначив, що виготовлення запасних частин, а також ремонт деяких запчастин потребує не спеціальної освіти (слюсар з ремонту сільськогосподарських машин та устаткування), а скоріше спеціальних навичок роботи на токарному та фрезерному станках, роботи з металом (наплавлення, шліфування, виточування тощо). Тому підприємство мало право залучити до ремонту сторонні організації або виконувати такі роботи самостійно.

Висновки

Здійснюючи придбання та списання запасних частин до автомобілів, платник податків має враховувати таке:

1. У разі перевірки йому доведеться надати контролюючому органу документи не лише щодо придбання запчастин, а й щодо їх подальшого використання в господарській діяльності.
2. Придбання запчастин слід обґрунтувати, склавши дефектний акт поломки автомобіля.
3. Запасні частини мають відповідати марці автомобіля, який є у власності або в користуванні платника податків.
4. Для заміни запчастин на автомобілі підприємству слід мати трудові ресурси.
5. За результатами заміни запчастин рекомендується скласти відповідний акт.