Інвестиції в аграрний сектор через договори контрактації сільськогосподарської продукції

Об’єднання інвесторів та агровиробників є поширеним явищем, що виникло через посилення економічної кризи та військові події. На тлі зниження попиту на товари загального вжитку аграрний сектор економіки виглядає доволі перспективним та прибутковим. Тому велика кількість інвесторів, включаючи й іноземних, звернули увагу на українські аграрні компанії як спосіб збільшення своїх прибутків шляхом участі у спільних проектах з ними. Придбання аграрних компаній не є найкращим варіантом вкладання коштів, адже виробництво сільгосппродукції потребує глибоких технологічних знань та сталого досвіду, яких інвесторам бракуватиме. А набувати досвіду вирощування сільгоспкультур на власних підприємствах може бути для них «дорогим задоволенням». Тож варто розглянути можливість об’єднання зусиль інвесторів та виробників аграрної продукції, що буде більш привабливим варіантом отримання прибутків. Розглянемо юридичний бік такої взаємодії.

Одним із варіантів співпраці між інвестором та агровиробником може бути створення спільного підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю. У такому разі всі права та обов’язки учасників товариства, а також їх право на отримання частки прибутку будуть визначатися статутом, до розробки якого слід підійти дуже серйозно. Саме статутом регулюватиметься вся внутрішня діяльність товариства: призначення та звільнення керівника, процедура формування наглядової ради та членів ревізійної комісії, порядок скликання та процедури голосування на загальних зборах товариства, розподіл прибутків та збитків, порядок внесення часток засновників до статутного капіталу товариства та подальше розпорядження ними.

Створення спільного підприємства не передбачатиме «пробного періоду» відносин сторін, строку існування партнерських правовідносин, а тому в разі неможливості співпраці сторони будуть змушені вирішувати корпоративний конфлікт у суді.

Крім того, створення спільного підприємства призведе до необхідності переоформлення земельної ділянки на нього з метою забезпечення прав та гарантій кожного із засновників. Зазначимо, що земельне питання може стати «проблемним каменем», оскільки переоформлення землі з однієї юридичної особи на іншу потребує згоди її власника та можливого переукладання договору оренди землі.

Зважаючи що більшість власників земельних ділянок – це фізичні особи, договори з якими укладено на десятки років та з низьким розміром орендної плати, переоформлення земельної ділянки на нове підприємство може бути непідсильним та економічно необґрунтованим завданням, ураховуючи відмову власників землі підтримати таку ініціативу. Передання землі від старого орендаря новоствореному підприємству регулюється ч. 1 ст. 8 Закону від 06.10.98 р. № 161-XIV «Про оренду землі» та потребує наявності такого права в договорі між власником та первісним товариством або згоди власника землі, яку отримати може бути складно. Тому такий варіант оформлення інвестицій у сільське господарство може бути доволі складним та ризиковим.

Зважаючи на вищезазначені складнощі щодо вирішення земельного питання в разі спільної діяльності, інвесторові варто розглянути інші варіанти, які є більш простішими та не потребують створення підприємства для спільної діяльності. Варіантом може бути укладання договору контрактації сільськогосподарської продукції між сільгоспвиробником та інвестором, який називатиметься контрактантом. Це не потребує створення окремої юридичної особи або додаткової реєстрації.