Чи існують нормативи убутку зерна в результаті його доробки?

Підприємство здійснює доробку зібраного зерна на власному току. Чи існують нормативи убутку маси зерна в результаті його сортування та сушіння, які слід брати до уваги для відображення втрат зерна у бухобліку?

Як відомо, доробка зерна – це сукупність технологічних операцій, спрямованих на забезпечення або поліпшення (за потреби) установлених показників якості зерна відповідно до вимог, зокрема, договору складського зберігання зерна, контракту, державних стандартів.

Після проведення всіх робіт із доробки зерна підприємство отримує два види зернової продукції: чисте зерно та зернові відходи, які залежно від вмісту в них повноцінного зерна бувають:

• придатні (це зерновідходи І та ІІ категорій);
• непридатні – так звані мертві зерновідходи (ІІІ категорії), у яких вміст зерна незначний, тому використати їх у виробничому процесі або реалізувати неможливо.

Отже, у бухобліку за результатами доробки зерна оприбутковують повноцінне очищене зерно та придатні до використання зерновідходи, а також списують непридатні (мертві) зерновідходи і втрати в масі через зниження вологості (усушку).

Природний убуток – це неминучі втрати кількості запасів, які виникають під час їх транспортування, у процесі зберігання та за період реалізації у пункті продажу. Зменшення зернової маси у процесі доробки не є природним убутком, оскільки відбувається за рахунок зниження вологості та смітної домішки кожної партії зерна і залежить, зокрема, від стану зерна та погодних умов, у яких відбувались жнива. Відповідно жодних норм для цього не існує. А убуток маси зерна від очистки та сушіння в бухобліку відображається за фактичними результатами доробки.

Проте з метою внутрішньогосподарського контролю за роботою сушарок та зерноочисних машин, а також за збереженістю зерна все ж можливо визначити гранично допустимі відсотки убутку маси зерна. Для цього радимо скористатися формулами, наведеними в додатку 2 до Інструкції про ведення обліку та оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої наказом Мінагрополітики від 13.10.08 р. № 661. Хоча згідно з розпорядженням КМУ від 10.03.17 р. № 166-р її скасовано, жодних нових інструкцій або рекомендацій із цього питання не прийнято.

Для зручності використання формул ми їх дещо трансформували. Отже, обґрунтованість зміни маси зерна в результаті його доробки визначається так:

а) граничний відсоток убутку в масі від зниження вологості (Х_в, %) не повинен перевищувати різниці, що виходить у результаті зіставлення показників вологості до й після доробки (визначається за лабораторним аналізом) з перерахунком цієї різниці за формулою

X_в = 100 х (a – b) : (100 – b),

де а – показник вологості зерна до сушіння, %;

b – показник вологості зерна після сушіння, %;

б) граничний відсоток убутку в масі від зниження смітної домішки (Х_с, %):

Х_с = [(с – d) х (100 – Х_в)] : (100 – d),

де с – показник засміченості зерна до сортування, %;

d – показник засміченості зерна після сортування, %.

Тоді гранична маса убутку зерна (М, ц) у процесі його доробки розраховуватиметься так:

М = М_поч х (Х_в + Х_с) : 100,

де М_поч – маса зерна до доробки, ц.

Приклад

На доробку відправлено 100 ц зерна. За даними документів про сортування та сушіння зерна на току його вологість на момент доробки становила 17 %, засміченість – 3 %. Після доробки оприбутковано 92 ц повноцінного зерна вологістю 14 %, 7 ц – придатних зерновідходів, а решта (1 ц) – мертві зерновідходи. Тобто сміттєві домішки після доробки становлять 1 % (1 ц х 100 ц : 100 %).

З метою контролю за роботою сушарок та зерноочисних машин, а також за збереженістю зерна визначимо:

а) граничний відсоток убутку в масі від зниження вологості:

Х_в = 100 % х (17 % – 14 %) :
: (100 % – 14 %) = 3,49 %;

б) граничний відсоток убутку в масі від зниження смітної домішки:

Х_с = [(3 % – 1 %) х (100 – 2,32 %)] :
: (100 – 1 %) = 1,97 %;

в) граничну масу убутку зерна в процесі його доробки:

М = 100 ц х (3,49 % + 1,97 %) : 100 = 5,46 ц.

Отже, у наведеному прикладі фактична втрата зерна в результаті доробки перебуває в межах допустимого значення (1 < 5,46).