Якщо авто підприємства використовує засновник-непрацівник

Ситуація:

один із засновників сільгосппідприємства – фізична особа, яка не є працівником підприємства. З ним не укладено трудовий договір, йому не виплачується зарплата. Однак за згодою сторін цей засновник користується автомобілем підприємства. Як у такому разі грамотно оформити взаємовідносини сторін та як операцію з використання авто відобразити в бухобліку та обкласти ПДВ, розповімо у цій консультації.

Почнемо з юридичної частини оформлення таких відносин. Пускати ситуацію на самоплив не можна, тому користування автомобілем навіть засновником слід оформити договором. На жаль, варіант безплатного користування (договір позички) нам не підходить, адже це прямо заборонено ч. 2 ст. 829 Цивільного кодексу (далі – ЦК): юрособа, яка провадить підприємницьку діяльність, не може передавати речі у безоплатне користування особі-засновнику, учаснику, керівнику або члену її органу управління чи контролю. Тому такий вид договору не розглядаємо.

Користування автомобілем слід оформити оплатним договором оренди. Розглянемо, якими є істотні умови цього договору та які вимоги до нього установлено.

Питання оренди транспортного засобу (далі – ТЗ) регулюються ст. 798–905 ЦК та ст. 283–291 Господарського кодексу (далі – ГК). За договором оренди орендодавець зобов’язується передати чи передає орендарю певне майно в користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК). Як бачимо, основою оренди є її оплатність.

Договір оренди авто укладається у письмовій формі. А якщо хоча б одна зі сторін є фізичною особою, його необхідно нотаріально посвідчити (ст. 799 ЦК). В інших випадках такої потреби немає, тільки якщо цього забажає будь-яка зі сторін. Договір, який підлягав обов’язковому посвідченню нотаріусом, але не був посвідчений, вважається недійсним (ст. 215 ЦК). Тоді сторони договору мають повернути все, що отримали в процесі його виконання.