Як установити працівникам ненормований робочий час?

Сільгосппідприємство планує встановити працівникам ненормований робочий час. Які норми слід прописати в такому разі в колективному договорі та на які пільги мають право працівники з таким режимом роботи?

Режим ненормованого робочого дня може встановлюватися для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу (п. 1 Рекомендацій щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджених наказом Мінпраці від 10.10.97 р. № 7, далі — Рекомендації № 7).

За потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу. Робота в режимі ненормованого робочого дня не вважається надурочною.

Міра праці в такому разі визначається не лише тривалістю робочого часу, але й колом обов’язків і обсягом виконаних робіт (навантаженням). Зокрема, ненормований робочий день на сільгосппідприємствах може застосовуватися для керівників, фахівців і робітників, а саме для осіб:

• праця яких не піддається точному обліку в часі;
• робочий час яких за характером роботи поділяється на частини невизначеної тривалості;
• які розподіляють час для роботи на свій розсуд.

Перелік професій і посад, на яких може застосовуватися ненормований робочий день на підприємстві, визначається колективним договором.

Ненормований робочий день не застосовується для працівників, зайнятих на роботі з неповним робочим днем. Але для працівників, які працюють на умовах неповного робочого тижня, ненормований робочий день може застосовуватись.

На працівників із ненормованим робочим днем поширюється встановлений на підприємстві режим робочого часу. У зв’язку із цим роботодавець не має права систематично залучати працівників, які працюють за таким режимом, до роботи понад установлену тривалість робочого часу. Кількість годин перепрацьованого часу за такого режиму визначається в колективному договорі.

Обов’язки працівників із ненормованим робочим днем мають бути зафіксовані у трудовому договорі, посадових інструкціях, правилах внутрішнього трудового розпорядку таким чином, щоб була передбачена можливість зазвичай виконувати ці обов’язки в межах нормальної тривалості робочого часу.

Як компенсація за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність і самостійність у роботі працівникам із ненормованим робочим днем надається щорічна додаткова відпустка тривалістю до 7 календарних днів (п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону від 15.11.96 р. № 504/96-ВР «Про відпустки»).

Конкретна тривалість додаткової відпустки встановлюється колективним договором за кожним видом робіт, професій та посад чи трудовим договором. Додаткова відпустка за ненормований робочий день надається пропорційно до часу, відпрацьованого на роботі, посаді, що дають право на цю відпустку.

Рекомендаціями № 7 не передбачено заміни такої відпустки на грошову компенсацію. Отже, підприємство самостійно визначає в колективному договорі перелік професій і посад, до яких може застосовуватися ненормований робочий день, та встановлює тривалість щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день за кожним видом робіт, професій, посад, ураховуючи періодичність виконання робіт понад установлену тривалість робочого часу, коло обов’язків і обсяг виконання робіт (див. лист Мінсоцполітики від 24.09.13 р. № 825/13/156-13).