Земельна суперечка: подвійність судової практики

Питання підвідомчості земельних спорів викликає гарячі дискусії в юридичному співтоваристві вже багато років. Це негативно позначається на суб'єктах звернення до суду, а також породжує ризики використання сторонами правової невизначеності в непристойних цілях.

Трапляється, що позивач пройшов вже всі етапи оскарження, а суд касаційної інстанції приходить до висновку про непідсудність справи судам даної юрисдикції і припиняє виробництво. Як наслідок, позивач виявляється у вкрай неприємну ситуацію, адже витрачені їм зусилля були марні.

Як відомо, в рішенні Конституційного Суду України №10-рп/2010 від 1 квітня 2010 року, яким було дано офіційне тлумачення норм ч. 1 ст. 143 Конституції України, п. А, б, в і г ст. 12 Земельного кодексу, п. 1 ч. 1 ст. 17 КАСУ, КСУ дійшов висновку, що розгляд справ у сфері земельних правовідносин за участю органів місцевого самоврядування має відбуватися за правилами адміністративного судочинства, оскільки органи місцевого самоврядування наданих їм повноважень у галузі земельних відносин виступають як суб'єкти владних повноважень.

Це рішення повинно було поставити крапку в полеміці про підвідомчості зазначеної категорії справ, однак, на жаль, призвело до виникнення нових проблем у правозастосовчій практиці.

Зокрема, сумніви щодо того, до підвідомчості яких судів належать земельні спори, виникають у представників юридичної спільноти у зв'язку з різними роз'ясненнями пленумів вищих спецсуден, вищевказаним рішенням Конституційного Суду, а також, на їхню думку, непослідовністю практики Верховного Суду.

Докладнішу інформацію можна знайти за посиланням: http://sud.ua/