Відступлення права вимоги - лише за наявності самої вимоги за зобов'язанням

Фабула судового акту: Увага! Спільне засідання судових палат у цивільних та господарських справах!

Фізичною особою та автоділером було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу. Але ж внаслідок конструктивних недоліків в електроживленні авта у останньому виникло коротке замикання внаслідок чого автомобіль згорів.

Покупець звернувся до продавця із вимогою про про розірвання угоди купівлі-продажу та повернення коштів за автомобіль.

У подальшому між покупцем та фізичною особою-підприємцем укладено договір уступки права вимоги відповідно до умов якого покупець відступив ФОП належне йому право вимоги грошових коштів за договором купівлі-продажу.

Рішенням господарського суду позовні вимоги цесіонера було задоволено та грошові кошти стягнуто.

В свою чергу автоділер звернувся до місцевого суду із позовом до покупця із позовом про визнання відмови від договору недійсною. Позовні вимоги було залишено без задоволення з підстав того, що на час укладення договору про відступлення права вимоги (цесії) сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним та відповідало їхній внутрішній волі. Із вказаним рішенням погодились апеляційний та касаційний суди.

Проте, ВСУ скасовуючи рішення нижчестоящих судів зауважив наступне.

Згідно норм ст. ст. 513, 514 ЦК України відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Зазначивши про те, що сторони договору про відступлення права вимоги досягли згоди щодо всіх його істотних умов, суди разом з тим не з’ясували належним чином обсяг і зміст прав, які перейшли до нового кредитора та чи існували вони на момент їх переходу.

Водночас згідно договору купівлі-продажу автомобіля останнім не передбачено обов’язок повернення продавцем в будь-якому випадку вартості автомобіля, а в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання в установленому порядку цього контракту або визнання його недійсним. Не передбачена договором і одностороння відмова від договору. А тому норми ст. ст. 513, 514 ЦК України судами було застосовано невірно.

Правовий висновок ВСУ у справі № 6-459цс17: Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.

Зазначивши про те, що сторони договору про відступлення права вимоги досягли згоди щодо всіх його істотних умов, суди разом з тим не з’ясували належним чином обсяг і зміст прав, які перейшли до нового кредитора та чи існували вони на момент їх переходу.

Джерело: http://protokol.com.ua/