Як обчислюється ставка держмита: постанова ВС у справі про банкрутство

Ставка судового збору обчислюється 110% від ставки судового збору в процедурах банкрутства.

У разі апеляційного оскарження судового рішення, прийнятого в суперечці з майновими вимогами до боржника, який розглядається в рамках провадження у справі про банкрутство, ставка судового збору повинна обчислюватися 110% від ставки судового збору в процедурах банкрутства, тобто від двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Грошові вимоги конкурсного кредитора на предмет стягнення інфляційних втрат та 3% річних в ході санації боржника за своєю правовою природою є поточними грошовими вимогами у справі про банкрутство, охоплюються загальним поняттям «грошові вимоги до боржника», а значить, при їх розгляді, відповідно до підпунктом 10 п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», передбачено такий розмір судового збору в суді першої інстанції: 2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року, в якому такі вимоги пред'явлені до боржника. Зазначена норма є спеціальною, така, що застосовується до сплати судового збору при розгляді спорів в процедурах банкрутства, і підлягає переважному застосуванню.

В апеляційному суді розмір судового збору повинен визначатися в процентному співвідношенні від ставки судового збору, що підлягає сплаті кредитором при поводженні з майновими вимогами до боржника у справі про банкрутство, а не в загальному позовному провадженні.

Суперечка між позивачем та відповідачем виникла у зв'язку з невиконанням відповідачем конкурсного грошового зобов'язання, на суму якого позивачем нараховані інфляційні втрати та 3% річних, а також заявлено їх до стягнення з відповідача в загальному позовному провадженні, яке в подальшому було передано для розгляду в рамках справи про банкрутство відповідача.

Отже, з моменту прийняття матеріалів справи постановою місцевого господарського суду для розгляду по суті в рамках справи про банкрутство відповідача спір між позивачем та відповідачем набув характеру майнового спору в процедурі банкрутства щодо стягнення інфляційних та річних як поточної заборгованості боржника в процедурі банкрутства. Це обумовлює застосування господарським судом під час його розгляду спеціальних норм законодавства про банкрутство і визначення розміру ставки судового збору, що підлягає сплаті при поданні апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, прийняте за результатами розгляду такого майнового спору, з урахуванням положень Закону України «Про судовий збір »щодо розміру державного мита в процедурах банкрутства.

Таким чином, оскаржуючи в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції про відмову в задоволенні майнових вимог позивача до відповідача-боржника про стягнення заборгованості, позивачу належало сплатити судовий збір, обчислений 110% від ставки судового збору в процедурах банкрутства, а саме 110% від двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2017 року.

Скасовуючи постанову апеляційного господарського суду про повернення без розгляду апеляційної скарги позивача на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України в редакції до 15 грудня 2017 го (апеляційний господарський суд порахував сплачену позивачем суму судового збору меншої ніж визначено законом розміру судового збору, що підлягає сплаті за подання апеляційної скарги в суперечці майнового характеру в загальному позовному провадженні), Верховний Суд зазначив, що це постанову грунтується на помилкових висновках апеляційного суду про застосування ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при визначенні ставки судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу, прийняту в процедурі банкрутства за результатами розгляду майнового спору про стягнення з боржника інфляційних втрат та 3% річних за порушення виконання грошового зобов'язання.

https://sud.ua