Ідеї з Ради: чи відповідає нормам ЄС законопроект про легалізацію букмекерів?

Щоб держава і громада виграли від букмекерської діяльності, необхідно мати виважене та продумане законодавство.

Законопроект ставить амбітні цілі щодо наповнення бюджету. За деякими підрахунками, держскарбниця може отримати близько 2 млрд грн від легалізації букмекерської діяльності щороку. Враховуючи звичний дефіцит кошторису, країні ця сума стала б у нагоді.

Більше того, варто бути реалістами – тоталізатори з України нікуди у 2009-му не поділися, просто гроші затятих гравців пішли у тінь.

Тож друга мета законопроекту – соціальна, тобто захист схильних до азарту громадян, у тому числі ігроманів. Пропоновані норми дозволяють гравцям через суди захищати свої виграші, тоді як офіційно визнаним залежним від ігор заборонено робити ставки.

Це – цілком європейський підхід до вирішення даної проблеми.

Схожий принцип працює не лише в ЄС – аналогічним шляхом пішли і наші північні сусіди, білоруси.

Втім, окремі норми закону викликають питання щодо розвитку бізнесу тоталізаторів в Україні. Приміром, частина друга статті 11 законопроекту зобов’язує організатора букмекерської діяльності відкрити не менше 300 букмекерських контор за перші три календарні роки з моменту одержання ліцензії. Більше того, отримання такого документа потребує наявності не менше 50 офісів, де буде провадитися така діяльність.

Подібні вимоги перетворюють саме відкриття тоталізатора на азартну гру з надвисокою ставкою – потрібно обладнати п’ятдесят представництв компанії ще до того, як буде отримана ліцензія.

Таким чином, від потенційного старту в азартному бізнесі відсікається більшість малих підприємств чи стартапів.

Законодавець не пояснив, чому були обрані саме такі критерії, що ставить під сумніввідповідність проекту Угоді про асоціацію, яка статтею 49 захищає свободу підприємництва.

З іншого боку, ті ж вимоги змушують замислитися про ризик для суспільних інтересів. Враховуючи повільність державної машини, можна сміливо припускати, що за три роки практики захисту прав гравців ще не будуть відпрацьовані, а реєстри ігроманів чи лудоманів (лікарський термін залежності) не будуть створені.

Водночас 300 офісів від лише одного букмекера означає, що навіть десяток гравців ринку будуть змушені створити щонайменше три тисячі тоталізаторів по всій країні, спокушаючи недосвідчених українців.

Ще один момент: законопроект пропонує створення саморегуляторних організацій у сфері гемблінгу, проте прописані норми не уточнюють механізму їхньої роботи. Такі союзи не мають чітких рамок, правил чи способу роботи, прописаного в українському законодавстві.

Отже, документ у цій частині не гарантує досягнення відповідності принципу правової визначеності, широке тлумачення якого наводиться в прецедентному праві Суду Європейського союзу.

Зокрема, Суд Євросоюзу у справі 44/79закріпив свободу на право власності та свободу здійснення економічної та професійної діяльності як основні права людини. Вердикт за справою 257/86підтвердив, що за цим принципом правові норми мусять бути чіткими та зрозумілими в частині визначення обсягу прав та обов’язків тих, кого це стосується. Крім того, національні суди повинні боронити такі норми.

У підсумку: спрямований на позитивні цілі законопроект потребує доопрацювання. В іншому випадку новостворені тоталізатори опиняться під надмірним тиском, "вихідці з тіні" заблокують цивілізований розвиток гральної сфери, тоді як суспільство також опиниться у програші через потужне вторгнення букмекерів у міста країни.

Автори аналізу та інфографіки:

Парламентська експертна група

Джерело: http://www.eurointegration.com.ua/art...